"За вбивством дугіної стоїть офіційний Київ", "качка" від The NYTimes. Або чого тільки не "пришиєш", аби змусити Київ замиритися з москвою! Звідки у "сенсації" ноги ростуть, версії.
Видання повідомило: "розвідувальні служби Сполучених Штатів вважають, що частини українського уряду санкціонували вибух під москвою в серпні, внаслідок якого було вбито дарью дугіну, доньку відомого російського націоналіста. Це є елементом таємної кампанії, яка, на думку офіційних осіб США, може розширити конфлікт".
Авжеж, "конфлікт", війну росії проти України вкотре названо цнотливо. Далі про те, що у Вашингтоні "самодіяльністю" Києва невдоволені, але Україну все одно будуть підтримувати. Хто саме з нашого уряду "санкціонував", не пишуть. Натякають, що, може, й Зеленський, формулювання при цьому вельми обтічні, жодної конкретики. (https://www.nytimes.com/2022/10/05/us/politics/ukraine-russia-dugina-assassination.html ).
Мимоволі згадався бородатий анекдот про сварку на велелюдному ринку: "Мойшо, ваша донька – повія!". "Абраме, в мене нема доньки!". "Ага, тепер ідіть і доведіть це усьому базарові!".
Хоч без жодних анекдотів зрозуміло, що вірити The NYTimes, рупорові американських "демократів", варто так само, як "ріа-новості". Культовий американський часопис давно відійшов від стандартів класичної журналістики, коливається виключно з генеральною лінією партії. Відповідно, добуті The NYTimes "інсайди від втаємничених офіційних осіб" нерідко означають аж ніяк не клопітку й тривалу роботу розслідувачів. Зате банальний злив інформації, в т.ч. без хоч трохи доказів тими самими "офіційними особами", або відверту брехню – дуже навіть так. З метою створення належного порядку денного, як у цьому випадку.
Бо Київ, бачте, посмів диктувати власний порядок денний – успішним звільненням своїх же земель від рашистів, переможною ходою ЗСУ на Півдні та Сході. Балачки про "сісти за стіл перемовин з москвою" відтак не лише втрачають актуальність, але й сприймаються на рівні вище згаданого фольклору про Мойше й Абрама.
Це не влаштовує Білий дім, звідки не раз лунали заклики "не принижувати росію". Тим часом, українці поводяться надто незалежно, ефектно росію принижують, і на жоден "мир" з агресором не погоджуються. Напередодні не послухали "самого" Ілона Маска, "видатного миротворця" з Твіттера, який закликав віддати Крим рф.
Щось забагато, як на просто збіг у часі двох скандалів – вчорашнього від Маска, сьогоднішнього – від The NYTimes, чи не так? Або ж просто ланки одного ланцюга: не вдалося дотиснути українську владу на замирення з кремлівським фюрером, то далі запускаємо маховик її дискредитації у світі. Дивіться, мовляв, які в Києва методи, нічим не кращі від російських – "щирий тероризм"! "Вбили дугінське дитя"! (Дарма, що фашистку). Отже, не такі вже й білі та пухнасті ці українці, котрі воюють з росіянами. Коли ж "не такі", то чи варто їм далі допомагати?
Першу каменюку у фундамент негативної громадської думки у світі про Україну статтею The NYTimes вже закладено. Вангую, що наступним кроком будуть все гучніші вимоги, тільки цього разу від лояльних Байдену конгресменів, про скорочення витрат на підтримку України – аж до поступового її згортання.
Хоч воно й зараз далебі не так красиво, як нам розповідають: розхвалений лендліз, по суті, так і не запрацював, а вже жовтень. Далекобійної зброї, потрібної на фронті ще вчора, США Києву все не постачають. Балачок про "мільярди Україні" багато, але в кошторис "ярдів" закладають ще бозна-які статті витрат на американські потреби, не українські. То ж Києву, зазвичай, дістається заледве 3тя чи 4та частина від заявленої суми.
Є, щонайменше, три причини, чому саме зараз "прилетіла" газетна "качка":
1.Байден і Ko піддалися на ядерний шантаж росії, вони ж, нагадаю, дуже бояться її "принижувати". Про це ж, тільки іншими словами, говорять і автори статті: "Війна в Україні переживає особливо небезпечний момент. Сполучені Штати намагалися обережно уникати непотрібної ескалації з москвою протягом усього конфлікту (знову цей політкоректний "термін"! - ред.) — зокрема, наказуючи Києву не використовувати американське обладнання чи розвідувальні дані для проведення атак усередині росії. Але тепер нещодавні успіхи України на полі бою спонукали росію відповісти серією ескалаційних кроків, як-от проведення часткової мобілізації та перехід до анексії східної України".
2.Вибори, пані та панове, вибори! До Конгресу США, просто на носі, в листопаді. Вже сьогодні відомо, що американські "демократи" на них мають блискучі шанси повторити знаменитий політ фанери над французькою столицею. Бо інфляція, економічний спад, ганебна втеча США з Афганістану, історично найнижчий рейтинг президента і т.д. Суцільне невдоволення американських громадян. Треба конче змінити риторику, спробувати виграти ту частину електорату, яка продовжує вважати, що "українці з росіянами самі розберуться, нема чого витрачати на цю війну гроші платників податків".
Та й справді, некомільфо підтримувати матеріально когось, хто висаджує в повітря автівку з дівкою!
3. Нарешті, роздратування американської розвідки самостійністю українських колег. Вони, як пише The NYTimes, "не завжди повідомляли американцям, що планують робити". Еге ж, нечуване нахабство – надто, зважаючи на такі "дрібниці" як військова таємниця і власне, а не чуже з Америки, командування.
Коли справді "не завжди повідомляли", то аплодую стоячи. Бігме, не варто ділитися розвідувальними даними з тими, кому начхали на професійну репутацію. Настільки, що підписалися під ефесбешною версією вбивства дугіної.
Мойшо, ваш Джеймс Бонд – таки повія, і це зовсім не анекдот.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://www.nytimes.com/ (Agence France-Presse — Getty Images)
댓글