"Бунтівний" штат продовжує бентежити українські серця, як відомо – щирі й співчутливі. Вчора одна добросердна пані, далі – Наталка1, написала на пошту, що
"Bи там, діаспорні трампісти, всі – егоїсти! Самі, як до Америки їхали, забули, чому? Нагадаю – за кращим життям!!! Виходить, вам можна, а мексиканцям – зась? Але Америка – країна імігрантів! Люди просто хотять того, що й ви – роботи і певності у завтрашньому дні. Необов’язково, що вони всі – наркомани і злочинці. А хто легально в’їжджають – поголовно святі? Нема гарантій, що колись не почнуть "нюхати" чи не зв’яжуться з поганими компаніями". І т.д.
Я почала, було, писати Наталці1, що "роботи хотять" – то якраз навпаки, не поспішають її шукати. І нагадувати загальновідомі, здавалося б, істини. Що нелегальна міграція тому й має частку "не", бо означає цілу торбу ризиків. Їх майже повністю виключає законна завдяки системі перевірок на кримінальну та іншу "вошивість". Що запускати в країну натовпи "амігос" – це реальне свинство по відношенню до військових ветеранів і просто пенсіонерів Америки. Чимало з них не можуть собі дозволити медичної страхівки, поки держава – для якої все життя працювали! – витрачає кошти на безкоштовне медстрахування для синів Гватемали й Гондураса. І не тільки на це, ще різні "презенти". Хоч ті "сини" тільки вчора перетнули техаський кордон. Що...
Тут саме зателефонувала з Меріленда у своїх справах інша Наталка, ближча знайома, далі – Наталка2,. Те, се, діалог перекинувся на Техас, вона, невесело сміючись, зітхнула: "Я не знала, що так можна було... (втрапити до США пішки – Л.П.). Ти ж мою з Ігорем історію пам'ятаєш".
Авжеж! В нашій компанії ми з гіркою іронією називали її "новим сезоном "Санта-Барбари" або "плачем Ярославни ХХІ ст.". (Батько співрозмовниці – Ярослав). Бо Наталка2, законна Ігорева дружина, чекала своєї візи до США п’ять з гаком років. Власне, розповідь про той їхній досвід теж будемо вважати відповіддю Наталці1.
Отже, якоїсь своєї відпустки в Україні Ігор, 40+річний керівник відділу великої американської компанії, в гостях зустрівся з Наталкою2. В обох на той час за плечима – по невдалому шлюбові. Але ще того вечора відчули, що доля дарує шанс. Почали зустрічатися. Ближче до кінця відпустки Ігор призначив побачення в американському посольстві – просити для коханої візу нареченої. "Не дамо", – повідомив клерк. – "Є ризик, що Наталка2 почне в США нелегально працювати. Якби ви були одружені – інша справа".
Вони кинулися до ніг жіночці в районному рагсі, за відносно невеликий "подарунок" у конверті розписала їх одразу. З понеділка – знову до посольства. "Ні, не дамо", – сказав уже інший клерк. – "Щось дуже швидко ви шлюб уклали, це підозріло, може бути фіктивним. Приходьте через півроку, а краще рік".
Далі було... Збожеволіти можна, як вони все витримали?! Наталка2 кожних півроку сумлінно просила візу, їй щоразу відмовляли, називаючи нові причини. Ігор писав сенаторам, ті смикали посольство – дарма. На іміграційних адвокатів витратив купу грошей – не помогло. Бодай двічі на рік літав надовше на Батьківщину, аби побути з дружиною. Мусив змінити через це місце роботи, бо начальству тривалі Ігореві поїздки не подобалися.
Теща жартома називала його "наш домашній секстурист".
Обидвох своїх дітей, які прийшли на світ протягом 5ти років, уперше побачив по Скайпу.
На третій рік поневірянь Ігореві підказали: ставай громадянином США, тоді жінку привезти зможеш. Ігор так і зробив, подав папери. Минули ще два з копійками роки, і, нарешті, одного дня в аеропорту Кеннеді, Нью-Йорк, зустрічав свою Наталку2 і доньок.
Потім вони звикали бути сім’єю недистанційно, і це не завжди було рожево-зефірно.
А тепер, Наталко1, яка любить соціальну справедливість, запитання: чим Наталчина2 родина гірша від Хуана чи Мігеля? Що її американська держава випробовувала стільки часу, а Хуанові й Мігелеві, припустимо, навіть нічого ще, крім кордону, не порушникам – розкрила обійми? Без жодних скринінгів, запитів, характеристик, довідок з банку про обіг коштів, медоглядів і т.д. – все це Наталка і діти мусили надати. Вона, до того ж, знає англійську, освічена, не злидарка, не кримінальниця. Її чоловік так само. За всі роки в Америці навіть за перевищення швидкості на дорозі ні разу не зупиняли, чесний платник податків. Ще й немалих, бо хлопака тямковитий, посади все життя гонорові й добре оплачувані.
От чого так, Наталко1? А хто тут "егоїст" – то не за адресою зовсім. Прошу написати на цю:
Joseph Biden, The White House
1600 Pennsylvania Ave NW
Washington, DC 20500
Мешканець того дому, чи то пак, команда, яка подає йому пігулки і промови пише, міг би відповісти, що це задля його наступного, вилами по воді писаного "президентства", вже котрий рік знищується національна безпека країни. Бо через оголений південний кордон пруть не потенційні виборці, ні – процедура навіть пришвидшеного громадянства, все ж таки, час займає, а його нема. Менше натомість треба, аби в потрібний момент влаштувати хаос по всій країні. Хуани таке вміють, і які тоді, в Мігелевій дупі, вибори, коли доведеться запроваджувати надзвичайний стан? Еге ж, в країні імігрантів, куди "за кращим життям".
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://www.axios.com/
Comments