Його криза в Україні триває давно. Це спадок радянської системи і хворої ностальгії за нею. Країна двох Майданів обирала як не авторитета з кримінальним минулим, то автора гарних обіцянок з колишнього уряду того ж авторитета. Чи коміка, який висміював Україну.
Результати соціологічних опитувань, хоч і є відносним суспільним дзеркалом, проте, засвідчують певні пріоритети та тенденції громадян. У травні 2022 року близько 90% респондентів довіряли президенту України. Можливо, головна частина опитаних все ще смакувала обіцяними ним шашликами “на майскіє”. У грудні 2023 року – довіра знизилася до 77%. Хоч це, швидше, завищений показник, інші джерела подають 53%. (Ще інші називають меншу цифру). До слова, голові офісу президента довіряють 33%,, не довіряють – 51%.
.
Що ж, акторські таланти і сила Єдиного… телевізора багато що вирішують. Війна, як з 2014 року, так і повномасштабне вторгнення з лютого 2022 року, мало кого і мало чому навчила. Так само мало видозмінила сприйняття суспільних явищ. За висловом журналістки Наталії Балюк, українці й надалі витають у хмарах, оскільки у рейтингу політичних експертів перше місце посідає ілюзіоніст Арестович. Це не протягом двох-трьох тижнів, більше.
У користувачів соцмереж, де значно більший вибір інформації, є доволі алогічні твердження про своїх кумирів. Попри те, що, крім телевізора та інтернету, все ще працює таке джерело інформації, як давня й авторитетна (у позитивному значенні слова) преса. Але представники влади, в т.ч. і президент, не раз висловлювали негативне ставлення до незручних запитань і коментарів. Врешті, й факти про утиски журналістів та цілих телеканалів свідчать, що влада не напрацювала адекватної політики комунікації із суспільством. Продовжує ділити медіа на зручні і незручні, це спостерігається з 2019 р., – так, зокрема, вважає Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку. Поширеною фразою стала "пресу пресують – до диктатури крокують".
Тим часом, небайдужі громадяни скидаються військовим на різноманітну допомогу, а вище керівництво закуповує неякісний одяг для вояків у країни, союзника ворога – Китаю. Вже не згадуючи про "легендарні" яйця по 17 грн.,. Різниця реальної і декларативної ціни, яка осідає на рахунках, обчислюється мільярдами. Очільника міністерства оборони урочисто відправляють на пенію, а двох керівників його відомства – у СІЗО. За свідченням одного з посередників, колишні чиновники Міноборони вимагали 20% "відкатів". Інші чиновники одержують кошти на закупівлю зброї, яка так і не потрапляє до ЗСУ.
Разом з тим здорові й боєздатні чоловіки, уникають мобілізації, втікають, за їхнім же висловом, "на волю»" Інші ж добровільно йдуть воювати, в тому числі і жінки, за волю держави і її такого різного суспільства. До слова, як зазначає українська журналістка в Німеччині, результати тамтешніх опитувань свідчать: якби відбувся повномасштабний напад росіян, лише 15% німців взяли б зброю і пішли б воювати. Інші виїхали б.
Віра релігійна (конфесійна) і віра політична, а точніше впертість, мають подібність у тому, що у них найбільше вкорінений фанатизм до кумирів: у рясі та в костюмі. Це хвороба мислення людини і суспільства. Прикро не стільки те, що інша людина не поділяє твоєї думки, як те, що не здатна сприймати об’єктивні реалії. Законопроект про заборону російської церкви в Україні заблокували в парламенті у першому читанні, до проекту внесли тисячі правок. "Депутати мовчать, вони не готові до цієї війни, у парламенті дуже сильне лобіювання російської церкви", – зазначила членкиня комітету Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська.
Невтішна ситуація з мовою на побутовому рівні і на рівні керівних представників державних відомств. Ніби патріотам все ще "удобно разгаварівать мовою ворога" і далі виховувати нащадків на общєпанятном. Тим самим, вносячи один з головних елементів "рускава міра" і підстави для війни у майбутньому. У Галичині все більше чути російську. Чому ж ті біженці втікали в українське середовище, а не в росію, яка їм ближча і мовою і культурою? Як у гуморесці, вони схожі на корову, яка має язика, та не має мови.
Чи не останньою подією, яка збурила суспільство, стало звільнення президентом головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Більшість сприйняла як превентивний хід для збереження президентського рейтингу і усунення конкурента. Логічно, такий непопулярний у народі крок, навіть серед виборців президента, мав би знизити рейтинг голови країни. Але суспільство не лише скривлене, воно також алогічне. Бо у нормальних суспільних формаціях означені негативні явища у час війни не мали б бути апріорі. На жаль, це не в нас.
Ярослав Дзісяк, м.Чортків
Фото малюнка Стіва Каттса: https://bastion.tv/
Comments