Цей час надійшов 🙂 Знов тре нагадувати, шо то є - дідух 🙂 Зроблене за тим же принципом, як Правила писанки, Правила мотанки, Правила намітки (окреме горе з "днем традиційної української хустки") тощо.
Про всяк випадок: не трагедія, як дідух купований. Не трагедія, як нема власного збіжжя, а хочеться дідуха власноруч: вже на ОЛХ пропонують гарне колосся саме для дідухів, відправлять в коробках, не поламається.
Але знати і трохи розуміти, що воно таке, чому і як, варто.))
Правила дідуха
1. Дідух – сніп з ОДНОГО виду збіжжя. Це має бути збіжжя рідної землі (тобто, умовний рис, гарна маленька кольорова кукурузка абощо не пасують). Найчастіше бралась пшениця, або жито, або ячмінь, або овес: те, що вирощувалось саме в цьому регіоні на саме отаких ґрунтах.
2. Дідух робиться виключно чоловічими руками - ґазди чи, коли тато на війні, старшого сина (як нема господаря в хаті вдови чи сироти, то дідуха несуть родичі – брат, кум, стрийко чи вуйко). В цьому кардинальна відмінність від "жіночих оберегів" - писанок, вишиванок, мотанок, хлібів.
3. Дідух – атрибут нативної віри європейців (і українців також), він не буває християнським, бо старший на кілька тисяч років від виникнення християнства. Ним спускаються до Яви Старша Родина (Боги) і предки, ним збираються благословення Божі на свята – щоб на Великдень через обмолочене зерно, домішане до посівного матеріалу, передати ті благословення цілій ниві, а з соломи наробити оберегів для дітей.
4. Дідух не декорується янголиками чи будь-якими іншими християнськими символами.
5. Дідух може прикрашатись, але декор має бути таким, щоб не заважати потім обмолочуванню. Це можуть бути плетені коси для зв’язування дідуха, восьмипроменеві Зірки Законів, котрі банти, дзвіночки...
6. Дідух не фарбується. Навіть в жовто-синє.
7. Дідух не декорується букетиками «для краси». Бо насіння квітів потім опиниться в посівному збіжжі і заполонить ниву. Колосся з квітами - просто гарна ікебана.
8. Дідух не може бути триметровим десятиярусним (і зберігатись кілька років, бо заплачено кілька тисяч) – то просто пафосний дорогий декор. Боги і предки ним точно ні до кого не спускатимуться. Не варто забувати про Бога за пафосом і модою.
9. Дідух – доволі утилітарна річ з категорії тавматургії: магії Божими силами. Тому він має бути оптимально допасований до виконання конкретних задач, а не виконувати роль «етно-декору».
10. Дідух може бути просто акуратно підрізаним снопом колосся однієї довжини, може стояти на трьох «ногах» чи на сімох, може мати 3 яруси і маківку відповідно до структури Пантеону. Жоден з варіантів не завадить дідуху виконувати основні функції: слугувати «ліфтом» з Прави для Богів і предків та збирати Божі благословення.
11. Дідух стоїть від сонцестояння до рівнодення (частіше прибирається на стрих після Щедрого вечора в ніч на 1 січня). Це короткожиттєвий оберіг. Він збирає благословення Божі від Святвечора і до Великодня, від зимового сонцестояння до весняного рівнодення. На максимум Сили в Яві Ярила дідуха вимолочується (зазвичай це роблять малі сини ґазди). Зерно домішується до посівного збіжжя (і трохи на борошно для спеціальних хлібчиків), солома йде на обереги, вибите колосся і солом’яний декор може палитись в печі, може палитись на городі чи ниві, би розсипати золу на добрий майбутній врожай, може подрібнюватись (але без остюків), запарюватись і згодовуватись дихані. Бо всі частини дідуха за кілька місяців стають концентратом Божих благословень.
12. Для міських умов зерно з дідуха можна висипати під вікна – може, щось зійде. І згодувати птахам. Можна домішати трошки до каші для улюбленого пса. Солому або спалити, або за відсутності можливості подрібнити і закопати неглибоко під квіти чи кущі на клумбі як добриво.
13. Дідуха не палиться! Тільки голу солому з нього без жодної зернини.
14. Дідух не заперечує ялинки. Традиційно хвойний дух в домівці був від ялицевого Колеса року зі свічечками на сволоку над святковим столом. Але і прикрашена ялинка ніяк не конфліктує з дідухом і традиційними святами українців. Хоча, звісно, віддавна ялицю прикрашали живу і надворі, частіше одну на село: обвішували випічкою, насінням, горішками, сушениною, пасмами прядива й забавками з сіна - всім, що можуть з'їсти або забрати до гніздечка чи нірки Створіння Божі, котрі теж святкують Святвечір, поворот колеса року, прихід нового Сонця з Колядою, першим Богом з кола Законів [розвитку Сущого].
--
Виготовлення:
Дідух - то є відбірне зерно (бо колоски добирали ретельно для нього - повні, довгі, гарні) з першого вранішнього снопа останнього дня жнив. Дідуха жала ґаздиня, збирав ґазда, виплітала прикраси перед Святвечором ціла родина, вносив і виносив знов ґазда, молотили сини.
І в той же найостанніший день жнив найостанніший кавалок нивки не жали, а лишали, ще й виплітаючи на ньому стрічками чи бодай прядивом снопика "для Бога" (те, що звикли тепер звати "Велесовою бородою", але по факту це знак поваги і розділення збіжжя/ хліба як Дару Божого зі усією Старшою Родиною, не тільки з цією Стихією; пожертву Богам, як завжди, забирають пташки Божі і взагалі будь-що живе, хоч би й мишки).
Тетяна Сівак (Tetiana Siwak), м. Борислав
Фото: https://www.nta.ua/
コメント