Феєрично фейсом об тейбл, власноруч підставлений, розповіли знайомі знайомих, далеких родичів героя. Тому за достовірність деталей відповідальності не несу, а всі збіги випадкові.
Отже, Роман, файний легінь років 20+, студент з України, влітку минулого року отримав диплом магістра соціальної психології. Чи ще якоїсь марксистської політології, виш в Ілінойсі. Штат історично демівський, вотчина Пріцкерів; мізки Ромчикові промили з більшовицькою хлоркою.
В розпал минулорічної виборчої кампанії задумав хлопець автоподорож сільською Америкою, подивитися, "як прості люди живуть". Із зупинками на день-два в дешевих мотелях затишної глушини. Відтак - до сонячної Каліфорнії, вишенька на торті, на пляжах кісточки погріти, душею відпочити. Скочив у позиченого в друзів джипа, обклеєного стікерами за аборти й Камалу-Волца, поїхав.
А що був екстрималом-відчайдухом, і за ідею навіть у гей-монастир безстрашно! (хоч у нього традиційна орієнтація), то проклав маршрут через "біблійний пояс". Так називають консервативні південні штати, де люди по неділях до церкви ходять і поважають традиційні цінності.
Тим часом, Ромчикова душа прагнула пригоди: щоби нарватися на якихось скажених трампістів і силою молодечого інтелекту навернути темних у демократію. Був готовим в т.ч. й у писок дістати - бо що візьмеш із селюків? Фукуяму не читали, образи святої Гіларі, страстотерпиці від Дональда, в рушники на стіні не вбирають. Відсталі.
Ромчикові батьки в Україні, почувши про наміри сина їхати в краї первісних респів, хапалися за серце - вони ж там неадеквати всі, ще дитині кривду зроблять! Від мобілізації в Україні вберегли, а воно, дурне, само в пащу звіра лізе! Йой!
Дарма - їхній нащадок подумки вже бачив себе славетним інстаграмером, адже відео, де дотепно "взував" би зацофаних консерваторів, напевне наберуть купу переглядів. Це мусять зауважити впливові діячі в демівському таборі, запропонують співпрацю... Недарма ж він до їхньої Мекки шлях торує, Каліфорнії.
Перший облом в Огайо спіткав. В придорожній їдальні забалакав з темношкірою кельнеркою, пані років під 60, виявилася власницею закладу. Слово за слово, "чи боїтеся фашизму в Америці, коли до влади прийде Трамп?". Жіночка розпливлася в посмішці: дні рахує, коли той "фашизм", нарешті, повернеться! Бо за нього, себто, першого Трампів терміну, таких, як ця, ідалень, тримала дві. Кожна давала гарний прибуток, навіть, коли ковід гримнув.
Потім прийшов Джо немічний, на радощах від байденоміки збанкрутіло виробництво в ближчому місті. Гаплик дрібному бізнесу, якому те виробництво постачало клієнтуру. Одну з їдалень довелося закрити, порожнє приміщення досі не продала.
Хлопака для себе зрозумів, що натрапив на девіантність класово-расової боротьби, буває. Де-інде боги демівської ідеології точно підженуть йому правильних візаві.
Боги ж явно кинули всі сили на передвиборчу боротьбу з трампізмом, бо нікого, гідного Інсти, на Ромчиковому шляху не трапилося. MAGA-піпли вперто не велися на інтелектуальні - так думав - провокації молодого революціонера. Працівники мотелів чи крамничок робили фейси цеглиною. Чемно обслуговували і вдавали нерозуміння, чого заїжджий вар'ят від них хоче.
В якійсь Тьмутаракані Південної Кароліни парубка взагалі опустили. Додлубався до робітника на автозаправці зі своїм "фашизмом". Той сказав "я зараз" і через хвилину виніс пакет з льодом. "Прикладіть до чола, сер, полегшає. Ви, чую з акценту, немісцевий, до нашої тут спеки незвичний".
Це Південь, крихітко.
Так і не навернувши до істинної демократської віри жодного трампістського язичника, Ромчик-"місіонер" дістався, врешті, до обітованого Сан-Франциско. На святій каліфорнійській землі, щоправда, одразу не пішло - на котрійсь з вулиць, пройтися хотів, за ним з дурними криками погнався психічно хворий бомж, неприємно.
Випускник з Іллінойса впевнився, що не вигадки вражих республіканців - по Фриско спокійно вештаються божевільні, поодинці й групами. Ваші проблеми, коли з ними перетнетеся.
Ок, надвечір кинув якір у заброньованому мотелі. На засміченому паркінгу, знову неприємна несподіванка, перестріли двоє обкурених амбалів. Сказали "бро, дай 10 доларів". Наш "в несознанку", не маю готівки, мовляв, сховався в приміщенні.
Вночі прокинувся від розпачливих вересків сигналізації джипа, вибіг надвір. На дверцятах хтось надряпав непристойне слово з чотирьох літер, на "f". Ще й заднє колесо штрикнули, спущене.
Ромчик телефонував у поліцію до ранку, ті все не їхали. Телефонував знову, обурювався, йому роздратовано пояснювали, що на "страхіття" як у нього, хтось буде лише тоді, коли звільниться. Бо "в нас правоохоронців мало", виїжджають в першу чергу на випадки, де є загроза життю.
На камері з мотелю запису не виявилося. Не лише з тієї ночі, останніх днів теж, бо господарям по барабану.
Це Демоленд, крихітко.
Ромчикове пляжування біля океана накрилося. Треба було думати, як лагодити авто, викидаючи на це грубі гроші, хоч і страхівка, вертатися назад. Так і не відпочив душею під шум хвиль.
По дорозі до Іллінойса все намагався зрозуміти, чому так несправедливо - серед недалеких трампістів Півдня все минало спокійно, навіть гарно. Зате серед ідейно своїх, в благословенній Каліфорнії - суцільна дупа. Чому?
Девіантність, колись на теорії чогось там вчили.
Хто хлопцеві авто розмалював, так і не встановили.
За самого не переживайте - до України не повернувся, вступив до аспірантури у все тому ж Іллінойсі. Там подібні кадри потрібні. Хіба що лише там.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Comments