Скільки коштують американські бізнеси родини посла України в США Оксани Маркарової та її чоловіка Данила Волинця? Це ресторан “Рута” у Вашингтоні, центр “Український дім” теж у столиці і ще одна інвестиція подружжя, елітний кондомініум у курортному Помпано-Біч, Флорида. Про “дипломатичні” цифри та багато нулів поруч із ними.
“Український дім”
Вважається, що рахувати чужі кошти – справа невдячна, однак не в тому випадку, коли мова про гроші платників податків, українських та американських. Завдяки першим наша амбасада у Вашингтоні отримує зарплату, а другі допомагають утримувати “Український дім”. Попри те, що останні про це навряд чи здогадуються, зважаючи на статус культурно-бізнесового центру – “tax exempted”, “звільнений урядом від податків” як “неприбуткова організація” в березні 2022го. Хоч прибутки від своєї діяльності, чималі, центр все одно отримує, як свідчить документ від ресурсу журналістів-розслідувачів ProPublica (https://projects.propublica.org/nonprofits/organizations/872080907):
Зокрема, в тому ж 2022му “Український” дім отримав майже 20 000 000 доларів “revenue”, доходу, за рахунок “contributions” , внесків. З них, згідно з податковою довідкою, було витрачено 18 700 000 доларів. Від цієї суми залишилося трохи більше мільйона:
Як таке можливо – уникати оподаткування, заробляючи немалі кошти? – напевне, краще знають фахівці з американського податкового законодавства. А ми, тим часом, звернемося до сайту податкової адміністрації США, який детально описує вимоги до організації, що може претендувати на статус “tax exempted”: “Звільненими від податків цілями, викладеними в розділі 501(c)(3), є благодійні, релігійні, освітні, наукові, літературні, пов’язані з перевіркою громадської безпеки, сприянням національним або міжнародним аматорським спортивним змаганням і запобіганню жорстокого поводження з дітьми чи тваринами.
Термін “благодійність” використовується в загальноприйнятому юридичному значенні та включає допомогу бідним або знедоленим; просування релігії; розвиток освіти чи науки; зведення або обслуговування громадських будівель, пам'ятників або робіт; зменшення тягаря уряду; зменшення напруженості між сусідами; усунення упереджень і дискримінації; захист гарантованих законом прав людини і громадянина; боротьба з погіршенням ситуації в суспільстві та злочинністю серед неповнолітніх”. (https://www.irs.gov/charities-non-profits/charitable-organizations/exempt-purposes-internal-revenue-code-section-501c3).
Серед задекларованих цілей “Українського дому” лише дві збігаються з переліченими вище, як-от “благодійні” та “освітні”. Щоправда, цей збіг є доволі відносним, як стане зрозуміло нижче. Опис діяльності центру на його сайті чітко вказує інше завдання: заробляння грошей. Це продаж сувенірів (від 20 до 100 дол. США) та картин (90 – 2000 дол.), дегустацї української їжі (з ресторану “Рута” теж у Вашингтоні) та платні вечірки:
На Різдвяну таку вечірку минулого року квиток коштував 80 дол. На це святкування не вдалося потрапити підопічним громадської активістки Інни Головахи. З допомогою спонсора в США, пані Ірина видала книжку малюнків українських дітей, біженців від війни. Хотіла влаштувати презентацію проєкту в "Українському домі", та не судилося. Нижче – скріншот з її Фейсбук-коментаря про спілкування на тему з керівництвом центру:
До слова – подружжя Фалькових – Маріанни, директорки “Українського дому” та Руслана, директора ресторану “Рута” – можна вважати справжніми старожилами нашої дипломатичної місії у Вашингтоні. Вони працювали ще з попередником п.Маркарової в 2020 р. послом Володимиром Єльченком. Про що є відповідний запис у реєстрі дипломатичних працівників Держдепартаменту США (https://2017-2021.state.gov/wp-content/uploads/2020/10/Fall-2020-Diplomatic-List1.pd)f:
Що ж до звітності про фінансову діяльність “Українського дому” – скільки отримали за фіскальний рік, як витратили тощо – інформація на його сайті відсутня. Хоч повинна бути відкритою, також і це через свій статус структури, звільненої від податків. Для порівняння – звітність діаспорного Ukrainian House в Чикаго, де всі цифри вказано (https://www.causeiq.com/organizations/ukraine-house-foundation,832703471/):
Тим часом, податкову декларацію “доброчинного” “Українського дому” підписує зовсім не пані Фалькова, офіційно – директор – і зовсім не за його адресою у Вашингтоні. Замість неї це робить чоловік Оксани Маркарової Данило Вилинець, хоч дружина постійно наголошує на його суто волонтерському статусі. Проте, документ, наданий вже згаданим ресурсом ProPublica, оформлено за... приватною адресою подружжя, в Помпано-Біч, квартири в двох рівнях:
В цьому ж документі посаду п.Волинця вказано як “principal officer”, тобто, керівник організації, який отримує винагороду за свою роботу. Не волонтер. Іншими словами, “Український дім” є такою ж власністю подружжя, як їхня
Квартира в Помпано-Біч
Помітно зросла в ціні відколи її придбав п.Волинець в 2018 р. за 760 000 доларів. (Більше - https://www.globalvillagehome.net/post/%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%82%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%B2-%D1%81%D1%88%D0%B0-%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97). Сьогодні вартість цього помешкання перевищує два мільйони, як свідчить онлайнова база даних власників нерухомості BeenVerified (https://www.beenverified.com/).
Динаміку зростання вартості демонструє діаграма:
Ще один подібний ресурс, https://nuwber.com/, вказує доньок посольського подружжя, Анну та Марію Волинець, як мешканок згаданої флоридської адреси. З чого неважко дійти висновку щодо країни, з якою пп.Маркарова та Волинець пов’язують майбутнє своїх дітей, нею навряд є Україна.
Зважаючи також на LinkedIn-профіль Anna Volynets, власниця якого зовні дуже схожа на Волинця Данила, і про яку сказано, що закінчила Джорджтаунський університет у Вашингтоні. Там же, у District Columbia – ближче до офісу батьків? – перебуває, як свідчить запис (https://www.linkedin.com/in/anna-volynets/):
Звідти рукою подати до посольського сімейного ресторану “Рута” (більше - ). Лише для відриття якого подружжю Маркарова-Волинець потрібно було б щонайменше Серйозна сума, й далебі не єдина така у ресторанному кошторисі, навіть зважаючи на статус п.Волинця як успішного фінансиста й бізнесмена. Та про все за порядком.
Ціна “Рути”
В районі Капітолія, де розташовано ресторан за адресою 327 7th St SE, Washington, DC 20003, оренда під заклад громадського харчування коштує 75-80 доларів щомісяця. Але не за все приміщення, звичайно, а тільки за квадратний фут, одиницю виміру в США. Дорівнює нашим 923 см.кв.
Кількість квадратних футів у Руті – 3299, множимо на 80 і отримуємо 263920 доларів, це сума, яку подружжя Волинець-Маркарова орієнтовно платить щомісяця за оренду (https://www.showcase.com/327-7th-st-se-washington-dc-20003/19734211/ ).
Інші витрати, як-от початковий ремонт закладу , дизайн та декор – 20 000-50 000. Продукти для страв – 20 000 – 50 000+ щомісяця. Встановлення кухні – 150 000-250 000, кухонне обладнання та меблі – 120 000, оформлення документації – 5 000, ліцензії на продаж їжі – 100-1000, алкоголю – 3000-400 000. До цих сум також варто додати на софтверну підтримку, маркетинг та непередбачувані витрати, як-от поточний ремонт. (Дані ресурсу для стартапів ресторанного бізнесу https://www.lightspeedhq.com/blog/restaurant-startup-costs/ ).
Нарешті, зарплата персоналу. Найдорожче обходяться шеф-кухар та головний менеджер – по 75 000 - 80 000 та 80 000 доларів кожному щорічно (https://www.ziprecruiter.com/Salaries/Professional-Chef-Salary-in-Washington,DC) .
Працівникам кухні, офіціантам, прибиральникам у вашингтонських ресторанах платять від 3000 до 4500 щомісяця. Зважаючи, що відвідувачі “Рути” у відгуках, трапляється, нарікають на якість їжі, але не швидкість обслуговування, персоналу в ресторані досить.
Звичайно, перелічені суми є приблизними, реальні можуть бути значно більшими – на те й Вашингтон, столиця США. Де працює успішною рестораторкою Оксана Маркарова, за сумісництвом – посол України під час війни.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Comments