Я не пропадаю за Трампом. (Вже чую життєрадісний регіт фб-"друзів", які це читають, але на здоров’я, звикла).
Ба, більше – не раз і мене трафляють його туманні заяви щодо України. Де вони, прямим текстом "Даєш! Буде! Переможемо!"?! Як це на Банковій люблять – протрубіти про контрнаступ, детально, а потім щодня рахувати захоплені росіянами українські міста й села. В Трампа, тим часом, олдскульно, навіть нудно – вперто не каже, що від нього категорично бажають почути. Натомість, робить, зате помітно – Сирію-2018, квітень місяць згадайте.
Аби ніхто й близько не згадував, демівська пропаганда роками видресирувала в своїх аудиторій, надто українських, умовний рефлекс. Хай там що Трамп озвучив або, навпаки, промовчав, порєдний патріот має зневажливо: а) плюнути жовчю з колоїдним ефектом; б) покрутити пальцем біля скроні; в) вилаятися; г) всі три варіанти одночасно.
Це тепер таке "асоціативне мислення" в людей, аналіз, його необхідна раніше компонента, відпадає "за нєнадобностью". Коли б інакше, то можна було б напружити пам’ять задля асоціативного ряду – першого терміну Трампа, і що тоді відбувалося в світі.
Добре, для початку – чого не сталося протягом 2016-2020 рр., так легше. Я в ті роки трохи подорожувала літаками, на летовищах майже завжди оголошували "помаранчевий рівень безпеки" через загрозу тероризму. Але жодного масштабного теракта тоді, на щастя, не сталося. Може, тому, що різних "вояків з невірними" пхнули писками до унітазів? Сулеймані та Багдаді – лише двоє з найвідоміших, нині громадяни пекла.
Це, взагалі-то, було в інавгураційній промові Трампа 2016го – "цивілізований світ повинен об’єднатися проти радикального ісламського тероризму". Через 2-3 роки по тому абревіатура "ІДІЛ" зникла з новинної стрічки. Ок, будемо вважати, що збіг обставин, політика адміністрації Трампа відношення не має.
Вона взагалі безбарвною виглядає, якщо порівняти з "розмаїттям" сьогодення – тут вам і хезболла, й талібан, і хусити "раптом" вилізли. Мовчу про нинішні "привіти" аятолли навіженого. За Дональда не те, щоб тихо сидів, але вже точно не так голосно, як зараз – дуже заважали аж два серйозних пакети санкцій проти Тегерана.
Про сучасну активність Катара, півнігтя на мапі, любителя гладити вздовж вовни терористів усіх мастей, тоді теж мови не було. (До слова – султанка Катара, шейха Моза – коліжанка Мішель Обами, разом за ексклюзивними трусами-бюстгальтерами на шопінг ходять. Теж, вважаймо, великої політики ця дружба не стосується ніяк).
А ще в промові президента США в 2016му йшлося про непорушне право держави захищати свої кордони й суверенітет. Саме національної держави, не глобалістського ерзаца замість неї, що активно пропихають в порядок денний останніх років і український, і не лише.
Далі був знаменитий Дональдів "нефільтр базару" щодо кндр, в т.ч. й з трибуни ООН. Зустріч з путіним, з кім джонгом.
І знову "так вийшло просто", але не сталося в ті роки зустрічі українців з великою війною. Якій дуже прислужилася російська нафта. Її купували навіть США, навіть після лютого 2022го, якщо хто забув. Бо своєї нафти забракло, нафтогін же з канадцями, його будівництво за Трампа почали, "демократично" прикрили.
Згадувати можна багато, Гугл в поміч. Він нині підкидає ще новини дивовижних збігів-повторень. В округах Камбрія та Бедфорд, штат Пенсивальванія, зафіксовані "системні збої машин для голосування". Той самий, спірний для республіканців і демократів штат, а два названих округи – історично республіканські, в 2020му дали 68% і 83% голосів за Трампа відповідно. Треба ж такому статися, що й чотири роки тому саме в Камбрії та Бедфорді теж глючили машини! Ну, буває.
До ранку завтра ще є час, не таке почуємо.
Я ж наразі все одно не пропадаю за Трампом. Бо робити кумира з найманого працівника –дурного робота, ознака інфантильності. А президент країни – це і є найманий топ-менеджер на зарплаті з моїх податків.
За іншим ностальгія – щоби згаданий чиновник відпрацьовував, як належить, мої та інших гроші. І завдяки цьому нормально крутився механізм державної машини, і не треба було б патиками й руками-ногами-плечима підпирати похилені й продірявлені демократичні інституції. В США й не тільки. Зараз близькі до того, щоб остаточно завалитися, поховавши під собою всі шанси для стабільності.
Тому не буду сповідувати дебільне гасло "Такий-то прийде – порядок наведе". Після того, як в країні та в світі похазяйнувала Джобамна зграя, Трампові, дай Боже, аби хоч до кінця другого терміну той порядок вдалося сяк-так відновити. Нормальний, банальний, олдскульний, передбачуваний. Маю таку надію. Тримаймося.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://www.bbc.com/
Comments