Політичний сіквел за мотивами Миколи Васильовича.
Дійові особи: обраний американський коваль Трампула. Хлоп з обценьгами, любить ганяти чортів.
Оксана Ме., неперша дівка на Діаспорному Селі США. (Cкорочено D.C., округ Колумбія, не Диканька ). Оксана любить, щоби багато, всього, і все одно завжди мало.
Нечиста сила: відьмак Єрмак, чорт Зелений, стара відьма Песолоха. Вона ж Ненсі Пе., кістяна нога, недавно впала з мітли просто у шпиталь в Люксембурзі.
Меланка, ковалиха, перша леді. Любить Трампулу.
Дія перша, вона ж наразі остання
Оксана Ме., довго витираючи: ноги об килимок Трампулиної хати в Мар-а-Лаго, масного рота від борщу в ресторані "Рута" і липкі руки від "пакетів допомоги" Україні. Стиха: - Ой, чого ж я прийшла сюди? Хіба хочеться мені, щоб за всю "дипломатію" випровадив Трампула додому поганою лопатою? Тією, що Кулеба всіх озброїти обіцяв, вона у нас замість ленд лізу. Але нема ради, мушу за дідька Володьку просити, аби хоч під столом Трампула посидіти дозволив. Коли до Білої Хати воцерковиться зі своєю інавгурацією, блін. (Схлипує підкреслено голосно):
- Ой, лишенько, бідна моя головонька! Стилістом нечесана, і помити би треба ще тиждень тому...
Трампула: - Хто там who? А, це ти, Ксен... Амбасадорка від слова "амба". (До дружини) - Меланко, подай хоч окропу їй з дороги ковтнути! Бач, аж труситься вся, змерзла, мабуть, в нашій Флориді.
Оксана Ме., типу, засіває, співає: - Ой, Дона, до нас!... Трам-па-па-ра-рам! (Далі без співу, з діловою інтонацією): І за цю колядку, може, дядьку, стодесятку, ок? Мільярдів, бо нам дуже треба. Для підтримки демократії в Україні, звичайно, і взагалі по життю. Ще й Володьці на нові мешти - так за Неньку навоювався по закордонах, що на нового костюма не має. Аби до тебе на свято 20го січня приїхати, ну?...
Трампула, зітхаючи: - Ще в Парижі казав твоєму дрібному з хвостом : ні йому ніштяків, ні тобі золотих черевичків не буде. Але взую вас усіх, як обіцяв.
Оксана Ме., кокетливо - Bже почуваюся твоєю Попелюшкою...
(В цю хвилину в каміні Трампули щось з гуркотом падає, підіймається хмара попелу, осідає на Оксану Ме. - вона реально почувається, ким хотіла).
Трампула аж сплюнув у бік ООН спересердя. Поворушивши в каміні кочергою, дістає за ногу відьмака Єрмака: - Ти з якого пекла тут?! Вічно, як на голову звалишся! Меланко, неси мішок, той, з логотипом MAGA - все за класиком має бути, а чортові тільки там і сидіти. Скажи охороні, хай у літака посадять і до Києва через Варшаву. А мішок лише на борту розв'язати, аби не втік! Лови його потім десь на канадському кордоні, морока мені з вами.
Відьмак, залізаючи в мішок, понуро: - Боневтік в окопі на Банковій сидить. А міг би на інавгурації... З Песолохою вже заселфився, а з тобою в Білій хаті ще ні. Але дуже хоче, і воювати до останнього, але щоби хтось за нього, і на другий термін, і... Тобі шкода хіба ?
Трампула: - Біла хата, знаєш, не гумова. Щоби розтягуватися, як те, що батьки різних чортів колись одягти забули. Набридли ви хлопці-дівки! Ех, доведеться попа кликати, щоби дім освятив після таких "гостей". Давайте, вимітайтеся звідси! Бо зараз хреста до рук візьму. Чи обценьги, коли хрест не допоможе.
(Відтак нечиста сила розчиняється в пітьмі, як невідомі дрони в небі над Нью-Джерсі).
Завіса поки що. Але далі буде, і таки мусить на краще після Різдва. Після 20го - вже точно. Дочекаємося.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Comments