“Перекидання ядерної зброї до білорусі не має відношення ні до політичних маневрів, ні до блефу, ні до шантажу. Це завершальна фаза підготовки військової операції з завдання ядерного удару по Польщі та Литві, як і попереджав лукашенко. Саме так треба оцінювати те, що відбувається. Тож часу для превентивного запобігання загрозі у Європи дуже мало” – з інтерв’ю американо-російського історика Юрія Фельштинського (на фото нижче) італійському виданню ilGiornale, яке редакція зняла з друку.
– Ви недавно сказали, що росія готова завдати ядерного удару з білорусі. Які у вас докази? Які цілі путіна та які глобальні наслідки?
– Джерела інформації у нас у всіх одні й ті самі – заяви російського та білоруського керівництва плюс якісь висловлювання російських та білоруських пропагандистів, які перебувають на зарплаті своїх господарів. Жодних інших джерел інформації у нас нема, та нам і не потрібні вони. Все відбувається на наших очах. лукашенко рік тому вивів Білорусь із без'ядерного стану. лукашенко неодноразово говорив, що звернеться до росії з проханням "повернути" ядерну зброю, яку росія вивезла 1995 року на підставі домовленостей, досягнутих з Україною, білоруссю та великими державами 1994 року ("Будапештський меморандум").
лукашенко неодноразово згадував, що Польща та Литва становлять загрозу для білорусі і, зокрема, ядерну загрозу (що є чистою брехнею, але лукашенко це неодноразово говорив). Після недавнього візиту путіна до Мінська лукашенко повідомив, що білоруські літаки будуть у росії переобладнані під "специфічні боєприпаси" (ракети з ядерними боєголовками), вони будуть встановлені на білоруських літаках. Ці літаки були відправлені до посії і там відповідним чином модернізовані.
Цю інформацію трохи згодом нам підтвердив путін. І ось зараз путін оголосив про те, що, так, росія передислокує ракети з ядерними боєголовками для білоруських літаків та "Іскандери" до білорусі, де ця ядерна зброя перебуватиме під управлінням та контролем російського міністерства оборони. Це все сталося на наших очах упродовж останнього року. Від розміщення ядерної зброї в білорусі до завдання ядерного удару дистанція в сенсі часу може бути лише кілька годин. Тож часу для превентивного запобігання загрозі у Європи дуже мало.
Поки що путін сказав, що сховища для цієї ядерної зброї будуть підготовлені у білорусі до 1 липня 2023 року. Але я цю дату взагалі ігнорував би. "Сховищ" для ядерної зброї будувати жодної потреби немає. Якщо зараз щось і будуватимуть у білорусі "до 1 липня", то це бомбосховища для керівництва країни, оскільки потрібно буде чекати удару у відповідь по білорусі сил НАТО.
Якби путін хотів перекинути ядерну зброю ближче до європейських кордонів у рамках політичної заяви" або для тиску і шантажу, то йому не потрібно було б розміщувати ядерну зброю в іншій державі, в білорусі, порушуючи, до речі, договір 1995 року про нерозповсюдження ядерної зброї. Саме тому путін наголошує, що це не передача білорусі ядерної зброї, а переміщення підконтрольної росії ядерної зброї до білорусі. У рамках "політичної заяви", блефу або шантажу путін перекинув би цю зброю в Калінінградську область.
Звідти, якщо подивитися на карту, можна загрожувати всій Європі, залишаючи зброю на території росії. Тож, на жаль, перекидання ядерної зброї до білорусі не має відношення ні до політичних маневрів, ні до блефу, ні до шантажу. Це завершальна фаза підготовки військової операції з завдання ядерного удару по Польщі та Литві, як і попереджав лукашенко. Саме так треба оцінювати те, що відбувається.
Останнім часом все, що стосується росії, спочатку звучить досить "нереалістично", а потім виявляється найпростішою реальністю. Вторгнення росії до Грузії у 2008 році, вторгнення до України у 2014 році та повномасштабна війна росії проти України у лютому 2022 року за рік до подій вважалися неможливими. Адже зараз все це, заднім числом, здається дуже реалістичним і навіть очікуваним розвитком подій.
Перекидання російської ядерної зброї до білорусі створює реальну загрозу ядерного удару з білорусі по Європі, насамперед Польщі та Литві. Саме з цієї причини путін залишив окуповану ним у 2020-2021 роках білорусь незалежною державою, а не анексував її як Крим та інші окуповані українські території, щоб удар НАТО у відповідь наносився по білорусі, а не по росії. Щоб запобігти загрозі ядерної атаки на Європу з білорусі, НАТО зобов'язане ліквідувати цю загрозу на превентивному рівні, до того, як ядерну зброю буде перекинуто до білорусі.
лукашенко програв вибори у 2020 році і є диктатором, який перебуває у білорусі при владі незаконно. Законна білоруська влада зараз за кордоном. Опозиція – за кордоном чи у білоруських в'язницях. росія окупувала білорусь. Європа зобов'язана допомогти білорусам повалити диктатора та його режим і відновити в білорусі демократичну систему управління державою, одночасно звільняючи білорусь з-під російської окупації та ліквідуючи загрозу, що виникла – ядерної атаки з території білорусі.
Жодного іншого вирішення ядерної загрози, крім повалення режиму лукашенка та відновлення демократії в білорусі, насправді нема. Решта рішень може мати катастрофічні наслідки для Європи. Інтервенція в білорусь силами союзників – найшвидший і найбезкровніший спосіб завершити війну і зупинити російську агресію, не давши цій війні перетворитися на Третю світову.
Потрібно усвідомлювати, що наслідки ядерного удару з білорусі по Східній Європі непередбачувані. Це означатиме розширення зони військових дій, це означатиме знищення Білорусі як країни, з якої було завдано ядерного удару. Це означатиме фізичну ізоляцію росії від Європи на найближчі сто років, а, може бути, й більше, не кажучи вже про шкоду тим країнам, по яких з білорусі завдаватиметься ядерний удар.
Чи готова росія воювати з військами НАТО в білорусі? З того, як російська армія воює в Україні, ми знаємо, що не готова. Чи воюватиме білоруська армія на боці путіна проти військ НАТО в білорусі? Не буде. Якби росія була готова завдати ядерного удару по Європі та США (і отримати удари у відповідь), вона б це вже зробила. Якби росія була готова вторгнутися наземними силами до Східної Європи, вона це теж зробила б.
Ліквідація ядерної загрози, що виходить із білорусі, на превентивному рівні несе мінімальні ризики. Встановлення ядерної зброї у білорусі збільшує ці ризики до неприйнятно високих.
– На початку війни, а потім у своїй книзі Ви наголошували на ризики переростання війни в Україні в Третю світову, яка призведе до поразки росії. Чи вважаєте Ви так досі?
– Після 14 місяців війни ми можемо сказати з усією певністю, що росія цю війну програла. Справа в тому, що за планом лютневого наступу на Україну 2022 року росія до квітня 2023 року вже мала стояти біля кордонів Німеччини. До цього часу має бути захоплена Україна, Молдова та вся східна Європа. Це виглядає сьогодні як сюрреалістична утопія, але в цьому полягав "геніальний план путіна": розпочати військові дії проти України 24 лютого 2022 року, захопити Київ за два тижні, захопити Україну, що залишилася, за місяць, захопити за наступний місяць Молдову, і об'єднаними військами росії, білорусі, України та Придністров'я (території Молдови, де вже знаходяться російські війська) рушити до Східної Європи. Розпочавши з Литви, Латвії та Естонії. У цьому полягав план, який було зруйновано опором українців та вчасно наданою НАТО допомогою Україні.
Проблема лише в тому, що з того, що росія цю війну програла, не випливає, що Україна цю війну виграла: поки Україна тримає удар, але не може вичавити російську армію з окупованих територій.
Зазвичай, розуміння того, що війну програно, приходить до керівників політичних партій, членів парламенту, суспільства, еліти, головнокомандування армії, уряду... І тоді країна загалом визнає поразку і сідає за стіл переговорів. У росії жодної цієї категорії нема: політичні партії в росії давно не борються за владу та існують лише формально.
Суспільство в росії відсутнє – там нема жодної громадської організації, яка перебуває в опозиції уряду. Еліти у Росії теж немає – вся еліта поїхала за межі рф. Після 24 лютого 2022 року з росії поїхали сотні тисяч, а може, навіть мільйони людей. Російські генерали найбільше хочуть не послухатися наказу зверху і не грають будь-якої політичної ролі. Уряд росії абсолютно технічний орган і зазвичай виконує вказівки президента. У росії сьогодні є одна сила: фсб, від імені якої колишній директор фсб путін, як президент, керує країною.
Його заступником є ніколай патрушев, секретар ради безпеки росії та колишній директор фсб. Третя людина у країні – чинний директор фсб алєксандр бортніков. Є колегія фсб, яка керує росією, приблизно як політбюро цккпрс керувало радянським союзом. Тому ситуація у росії, на жаль, контролюється фсб досить жорстко.
Отже, росія не може виграти у цій війні навіть теоретично. Але ця війна може залишитися в межах росії-білорусі та України, а може поширитися на інші держави, насамперед на Молдову, Польщу та Литву. Встановлення ядерної зброї у білорусі – це найсерйозніший рівень ескалації цієї війни після 24 лютого 2022 року.
– Який вплив має війна в Україні на керівництво путіна? Чи зміниться щось у кремлі або, як Ви якось заявили, є принаймні 200 путіних, які готові його замінити?
– Можливо, в російському керівництві багато людей, які шкодують, що росія розпочала цю війну. Не тому, що вони були проти неї 24 лютого 2022 року, а тому, що перебіг виявився зовсім іншим, і росія зазнає поразки. Але повернутися до 23 лютого 2022 року вже неможливо. путін помилився, коли розпочав цю війну. путін скоїв військові злочини під час цієї війни. Він незручний як керівник росії як для Заходу, так і самої росії.
Але усувати путіна від влади для керівництва фсб дуже ризиковано. По-перше, для цього має бути загальна згода верхнього ешелону керівників фсб на рівні колегії фсб, плюс згода керівників федеральної служби охорони – структури, яка відповідає за охорону путіна, плюс керівники росгвардії, яка є особистою гвардією путіна...
Обговорити це питання та прийти до якогось спільного рішення таємно неможливо. А обговорювати це питання відкрито надто ризиковано, тому що можна втратити роботу чи навіть голову. По-друге, і це головне, коли в росії/ссср лідер керує країною більше 20 років, його відхід веде до краху режиму.
Так було після смерті сталіна. Так було після смерті Брежнєва. Так буде після відходу путіна. Отже, відхід путіна з політичної арени може призвести до краху всієї системи, і в фсб це дуже добре розуміють і дуже цього бояться. Жодних інших структур у Росії, які суто теоретично можуть взяти в свої руки владу після відходу путіна, немає: політичних партій немає; опозиційних рухів немає; армія ніколи не грала в росії та ссср будь-якої політичної ролі.
Це ми розглянули сценарій, коли керівництво фсб хоче зняти путіна, але не може.
А ще є сценарій, коли керівництво фсб повністю підтримує путіна у всьому, що він робить. І насправді немає жодних вказівок на те, що керівництво фсб не підтримує путіна, оскільки жодного заперечення чи критичного зауваження щодо путіна з боку будь-кого з керівників сучасної росії ми за ці 14 місяців війни не почули. Нею керує колективний путін, і якщо він завтра, наприклад, помре, його замінить інша людина, яка не відрізняється поглядами та намірами.
До закінчення війни це не призведе, тому що для цього путіна має змінити керівник, який зупинить війну, виведе російські війська з усіх окупованих територій у межах 1991 року, тобто з України, білорусі та Молдови, визнає кордони 1991 року, погодиться виплатити Україні репарації за завдану шкоду та видасть суду у Гаазі військових злочинців. Я думаю, що це може статися лише у разі поразки російської федерації у цій війні.
Чи має Захід шанс зупинити цю війну вже в Україні? Є. Але для цього потрібно давати Україні наступальні види озброєння та використовувати цю зброю проти військових об'єктів на території росії та білорусі. Поки що НАТО не дає Україні наступальної зброї і не дозволяє використовувати ту зброю, яку дає проти росії та білорусі. А без цього Україна не може перемогти у розпочатій путіним війні.
Юрій Фельштиський
Про автора: російсько-американський історик, доктор історичних наук, дослідник новіітньої історії росії, дослідник та критик путінського режиму. Є редактором-упорядником і коментатором декількох десятків томів архівних документів з російської історії ХХ ст. Зокрема, збірники: "СРСР-Німеччина. 1939" (вид. Vilnius: Mokslas, 1989), автор книг "Більшовики та ліві есери" (Париж, 1985); «До історії нашої закритості» (Лондон, 1988; Москва, 1991); "Крах світової революції" (Лондон, 1991; Москва, 1992);"Вожді в законі" (Москва, 1999). Відомий як публікатор архіву Троцького. Автор книг "ФСБ підриває Росію" (в співаторстві з О.Литвиненком) та "Корпорація: Росія і КДБ в часи президента Путіна" (у співавторстві з В. Прибиловським). (https://uk.wikipedia.org/)
Kommentare