Ще раз про ще раз - черговий мовний скандал від Ірини Фаріон.
Мова – зброя, ніхто не сперечається. Мавпа з гранатою, до речі, також, і хай Бог милує опинитися з подібним неадекватом в радіусі дії.
Спостерігаю за реакціями на черговий мовний скандал від І.Фаріон. Маю кепську новину для захисників мовної захисниці – пані та панове, ви успішно відпрацьовуєте одразу дві комунікативні методики, пропаганди та провокації. З визначеннями й напрямками познайомитеся самі, пошуковик у поміч. Я лише 2 слова, як воно працює в нашому випадку.
Отже, для добре спланованої провокації належить взяти відомий об’єкт з позитивними характеристиками (вояки-"азовці") й максимально категорично пояснити аудиторії, чому він не такий уже й позитивний. Ба, більше – його поведінка, писком не вийшов, ще щось насправді допомагає опонентам. Вмикається механізм стінки на стінку, аудиторія завзято доводить одна одній, чому а) об’єкт все одно позитивний; б) об’єкт не зовсім позитивний. Швидко настає момент, коли учасники чують лише самих себе.
Бо спрацьовує так званий "ментальний імунітет": навіть, якщо протилежна сторона каже щось варте, і мій мозок це визнає, я того все одно слухати не буду – адже це виходить від протилежної сторони! Відтак мозок просто блокує інформацію від "чужинця".
Отже, маємо досягнення номер раз провокації – група, більш-менш монолітна своїми цінностями і цілями, подрібнена на кілька підгруп, антагоністичних одна одній. Чіста сработано.
В процесі повністю змінюється фокус, гм, "дискусії", це одне із ключових завдань ефективної провокації. Як-от: захисники Фаріон впевнені, що топлять за мову, наводять справді красиві й переконливі приклади, коли державна буквально рятувала життя. Забуваючи, що доводять про цінність мови тим, кому цього доводити не треба, бо критикам Фаріон державна дорога так само. Але кого вже цікавлять такі "дрібниці".
Відбулося досягнення №2 провокації – дезорієнтація. Приціл успішно збито на "за мову – проти мови", хоч вхідні дані – увага! – зовсім інші. А саме: неприпустимо зневажлива оцінка вояків на фронті, так само агресивна "агітація" їх користуватися лише державною, якщо ввважають себе справжніми патріотами і т.д. Мова для цього – лише засіб, так само можна було докоряти за непоголену кількаденну щетину або непочищені берці, бо негідно українського воїна.
Ну, і третє досягнення, та далебі не останнє – бонуси авторові провокації. З тих, що на поверхні – піар, ореол палкої захисниці, "баби з тестікулами" і т.ін. З тих, про які не знаємо, можемо лише здогадуватися, бо добре проведені провокації непогано оплачуються.
Побічні ефекти: крім цілком природнього обурення бійців на передовій, поменшає ентузіазму в тих із них російськомовних, які поступово переходили на державну. Хай з помилками, але намагалися говорити мовою. Почути про себе, що "москвороті", опанувати українську швидше не допоможе. Зате від того завдання відмовитися – дуже навіть так.
Мова – зброя, ніхто не сперечається. А навчають користуватися зброєю - хто спробував, то знають - лише люди досвідчені й притомні. Боронь Боже, без схильності до психічних зривів. Ви ж не підете вчитися стріляти з гвинтівки до «фахівця», який небезпечно розмахує нею навсібіч? Не перевіряє перед заняттям, заряджена, чи ні? Кричить на учнів і тупає ногами, коли ті спочатку влучають в «молоко»? Гадаю, що не підете, бо чудово розумієте: з таким «вчителем» одного чорного дня буде гора трупів. Таки добре, що слово – не твердая криця, бо інакше за Фаріон давно тягся би не скандальний, а кривавий слід.
Насамкінець не втримаюся від визначення провокації: конфліктогенне мовлення, що спонукає партнера (опонента) до мовних реакцій (або дій), що викликають небажані для нього наслідки. Важливо – для спровокованого наслідки, не провокатора.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: Ірина Фаріон, https://imgflip.com/
Comments