Лондонська відставка московськими руками

Скандал з міністром-дебоширом та промахи в економічній політиці як офіційні причини звільнення з посади Бориса Джонсона – аргументи такі ж “переконливі”, як вираз “миролюбна рф”.

Наприклад, за Тоні Блером, одним із Джонсонових попередників, ого, які золоті верби росли – і на особистому фронті, і щодо інфляційних штормів. І це саме за його прем’єрства британські солдати гинули на чужих аж п’ятьох війнах (іракські кампанії 1998го і 2003го, Косово в 1999му, Сьєрра-Леоне 2000го і Афганістан 2001го). Але нічого, Тоні відносно спокійно протримався в кріслі цілих 10 років, і жодних відставок. Щоб потім очолити піарфірму, яка полірує іміджі диктаторам на Заході; одним з клієнтів був експрезидент Казахстану Назарбаєв. Стосовно ж диктатора номер раз у світі, путіна, Блер завжди висловлювався або компліментарно, або обережно. Коли й засуджував, то лише “вздовж вовни”, делікатно. Боронь Боже, не образити.

Не те, що Борис – чи не єдиний у міжнародній когорті важковаговиків, хто без жодних політесів кинув виклик кремлівському фюрерові і підтримав Україну в її війні з росією.

В москві це оцінили.

Тамтешнє походження відставки Джонсона лежить на поверхні. Лондон уже протягом десятиріч може “похвалитися” численним і потужним російським лобі. Воно все приростає: тільки згідно з офіційними повідомленнями британського міністерства оборони протягом останніх місяців ні багато, ні мало – 15000 російських мільйонерів звернулися за дозволами на постійне перебування на острові.

В столиці давно накупили елітної нерухомості олігархи з рф. Декотрі навіть встигли засвітитися в товаристві членів королівської родини. Рашн-дітки, вивчені в London School of Business чи Кембриджі, якщо й говорять “па-рускі”, то з відчутним британським акцентом. Поки молодь тусується з місцевими однолітками по нічних генделиках Сохо, батьки “рєшают вопроси” в закритих клубах “тільки для джентльменів”. Що останніми певних росіян може назвати радше умовно, клопотом не є, на те й “дєнєг нємєрєно”. Cаме там, за зачиненими дверима, традиційно робиться британська політика і зовсім не віднедавна – за участі впливових громадян рф, що пустили коріння в Об’єднаному Королівстві.

Йдеться не лише про особняки на Пікаділлі чи в Кенсінгтоні, але й безпосередній вплив на англійські мізки. Російські багатії контролюють серйозний сегмент ЗМІ на острові. Євгєній Лєбєдєв володіє газетами Evening Standard, The Independent і телеканалом London Live. Інший Євгєній, Прімаков, свого часу купив контрольний пакет акцій Тhe Guardian. Обидва – треба ж, який збіг! – в минулому були високопоставленими офіцерами кгб. Хоч “колишніх” у цій структурі, як відомо, не буває.

Гірка іронія в тому, що Лєбєдєв у кола істеблішменту втрапив саме з легкої руки...Бориса Джонсона! Той свого часу номінував його на титул пера Британії. Як би там не було, зараз Лєбєдєв – під санкціями, запровадженими проти нього Канадою після 24 лютого.

Тим часом, з відставкою Джонсона у москві вже радісно пов’язують майбутнє зникнення українського питання з газетних шпальт. Мовляв, ніхто настільки енергійно, як Борис, не стане нагадувати про Київ. А названі вище англійські видання, власність росіян – одні з провідних, диктують порядок денний у глобальному медійному просторі. Тож робимо висновки.

Не варто забувати і про традиційні зв’язки головних політичних опонентів Джонсона, лейбористів, класичних лівих, з їхніми російськими колегами, це відома історія. Ще з тих часів, коли більшовики їздили на вишкіл до британських соціал-демократів на початку минулого століття. І далі, вже в часи ссср, лідери лейбористської партії навідувалися до москви непристойно часто, позували для офіційних фото з різними громиками й сусловими. Було б, щонайменше, дивно, якби така багаторічна дружба не отримала нових вимірів в ХХІ сторіччі.

І не матеріалізувалася активно підігрітою громадською думкою проти все ще чинного прем’єра, друга України. Істерики в пресі й на трибунах з приводу ганебної поведінки Джонсонового заступника Кріса Пінчера були такими гучними, ніби то не він, а сам Борис когось там домагався в пабі. Це, нагадаю, в Англії, де одностатеве кохання не є табу, а ставлення до підпилих, переважно, поблажливе. Хто бував у п’ятницю увечері в англійських пабах, це напевне підтвердять, там можна спостерігати сцени ще крутіші від влаштованої Крісом. Здавалося б – винуватий у ганьбі це визнав, з посади пішов, етичну проблему закрито. Та ба – комусь було дуже потрібно, щоб банальна, по суті, історія, переросла в політичну кризу.

Нарешті, відомі й наміри лейбористів значно розширити торгівлю з ЄС, про це заявляли не раз. Лідерам ЄС дуже не до шмиги накладені на рф санкції, періодично озвучують наміри їх пом'якшити чи вивести з-під заборон ті чи інші галузі. Щодо скасування торгівельних обмежень, інтереси ЄС, росії та лейбористської партії Великобританії зворушливо збігаються. Перешкоду цим інтересам у вигляді Джонсона на посаді керівника країни вже усунули.

Глобалістам Борис теж муляв очі: мало того, що часто неполіткоректний, як Дональд Трамп, то ще й першим наважився послати до дідька ковідні обмеження! Поки ВОЗ голосили в усі мікрофони про чергове закручування пандемійних гайок, Англія на початку року взяла та й скасувала вимогу примусової штриканини – першою серед інших країн. Відтак стали історією й інші застороги-заборони на тему модної хвороби.

І, звичайно, в кремлі полегшено зітхнули, що разом з відставкою Бориса позбулися й головного лобіста й захисника України на Заході.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: https://www.lbc.co.uk/