Не міг бути "адін народ" навіть у сиву давнину.
В українських коляд – складна мелодика, нерідко поділ вокалу на перший, другий і третій голоси. В російських "как би" аналогів, новорічних таусєнєй (овсєнєй) – не різдвяних, бо таких нема – мелодії відсутні. Таусєні не співають, а саме кричать, суцільно форсований звук. До господарів, яких хотіли "ощасливити", так і зверталися: "Овсєнь клікать вам?". Тому весь цей фольклор, незалежно від походження з пскова чи твєрі, має майже однакові мелодію, ритм і характерне розтягування голосних. Відрізняється лише текст, також загальна назва – в північних регіонах рф це віноградьйо, в південних – овсєні.
Українські коляди – прославлення Бога, радості на землі і вовишніх від Його народження, похвала достойним людям. "Добрий вечір тобі, пане господарю".
Тим часом, в таусєнях про Бога не йдеться, лише про величання "хозяєв", на чию щедрість розраховують. Якщо ті дали мало продуктів або взагалі нічого, овсєнь передбачає цілу традицію "проклятьїца". Зазвичай, в останньому куплеті, з широким спектром недобрих побажань:
Нє дадітє пірога —
Ми корову за рога;
Нє дадіте пишкі —
Ми свінью за сіські.
Нє дашь блінка —
Ми хозяіна в пінка.
Ми по улице пройдьом,
І подушкі растрясьом,
Да, той Авсєнь!
Ми подушкі растрясьом
І коровку увєдьом,
Да с тєльоночком.
Уж дай ім, Свароже, по спінє і по роже!
Разразі іх, Пєрун-батюшка.
Пустой ім мєшок, дирявий горшок.
Кто нє даст пірога, тому курічья нога,
Пьост да лопата, корова горбата.
Кто не даст лучінкі -
Тому сосновий гроб!
Дух української коляди – урочистий, в ній неприпустимий легковажний чи двозначний підтекст. Чого не скажеш про таусєні з їхніми натяками на "позастатутні стосунки":
Бай авсєнь, бай авсєнь!
Ми ходілі, ми б л у д і л і
По святим вєчєрам.
Або ж приховано про еротику:
Как во етой во горєнкє
Короватка тьосова.
Как на етой на кроваткє
Пєрінушка пухова.
Как на етой на пєрінє
Лізавєтушка душа.
Ліжко якоїсь Лізавєтушки як скрєпа з перспективою сексу. Хоч тема ніяк не до Різдва, в його контексті – просто блюзнірська.
Характер інструкцій господарям в нас і в них також дуже протилежний. В Україні "застеляйте столи та все килимами", в росії – женіть "колядників" геть, прямим текстом:
Раз імєєш дочку – дай мнє мьода бочку.
Єслі нєбогатий, вигоні із хати –
Хоть полєном, хоть мєтлою, хоть крівою кочєргою.
Чесно кажу, що зовсім не є знавцем таусєнєй, і про їхнє існування дізналася тільки недавно. Але одразу кинулися у вічі агресивна тональність і дуже неслов’янське "тау"(сєнєй). Присутнє в тюркських мовах, означає "згори", "вершину". Як-от "сари тау", "жовта гора", ординське місто, сьогодні відоме як саратов, рф.
Тож овсєні, виглядає – це такі собі покручі давніх руських коляд з монгольським "надбанням". Приземлено побутові, та зовсім не на славу величного свята.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://grenka.ua/
Comments