Чим володіє і на що впливає Пекін? На територіях, які ще підконтрольні Києву, та які вже загарбані росією. І чому китайська фінансова експансія небезпечна - виходячи з досвіду інших країн, де КНР "допомагали рятувати економіку".
Співпраця з творцями геноциду
Протягом всієї історії людства земля - це не просто можливість себе прогодувати, але й статус, гарантія завтра і, так - влада. Однак, якщо йдеться про землю України та що на ній, то згадані статус та влада станом на 2025 р. на 9% у руках Китаю. Це, крім інших закордонних орендарів землі, або ж фактичних власників, про що цей сайт вже повідомляв раніше (Українська вже не наша земля Українська вже не наша земля-2 Хто хоче (не китайців) український літій). Коли ж ідеться про 3 000 000 наших орних гектарів на Херсонщині, Дніпропетровщині та в окупованому Криму, то перебувають у довготривалій, на 50 років, оренді Синьцзянським виробничо-будівельним корпусом (Хinjiang Рroduction Аnd Сonstruction Сorps, ХРСС). Ця корпорація є фактичним продовженням комуністичного уряду Китаю, але є такою собі державою в державі. Серед інших ресурсів, має у розпорядженні власні армію, університети й тюрми (Xinjiang Production and Construction Corps: A Main Tool of Uyghur Oppression).
Україна угоду із Синьцзяном підписала ще за президенства В.Януковича в 2013му, і відтоді КНР поширила свої інтереси на ще низку цікавих об'єктів в Україні. Серед них, зокрема, морський порт в загарбаному росіянами Маріуполі та одеські порти. Останні недавно зацікавили й адміністрацію Д.Трампа в рамках ще непідписаної угоди про надра. Іншими словами, уряд США і в такий спосіб теж, намагається позбавити Китай, свого основного суперника, його українських активів. Тих, які вже є завдяки китайським фінансовим вливанням, і які ще можливо взяти під контроль.
Про це ще буде нижче, а про Хinjiang Рroduction Аnd Сonstruction Сorps незайве нагадати, що є не просто комерційним підрозділом компартії Китаю. Корпорація відома також організацією примусової праці в таборах для мусульман КНР, як-от уйгурів, ханців, казахів, киргизів. А також торгівлею їхніми органами на ринку чорної трансплантології (UYGHUR TRIBUNAL TRANSCRIPT). Іншими словами, займається фактичним геноцидом етнічних меншин в Китаї.
Офіційний Пекін такі повідомлення заперечує, називаючи "поширенням брехні". Натомість Міністерство фінансів США ще в 2021му наклало на ХРСС санкції за "системне порушення прав людини" (Treasury Sanctions Chinese Entity and Officials Pursuant to Global Magnitsky Human Rights Executive Order | U.S. Department of the Treasury).
В Україні цією репутаційною плямою корпорації, виглядає, ніхто не переймався. Невже з 2013го, коли ХРСС допустили на вітчизняний ринок, і до сьогодні жоден із наших урядовців не чув про їхню злочинну діяльність в них на батьківщині? Так само ніхто не порушував питання про перегляд земельної чи іншої інвестиційної угоди з китайцями. Ще й керівник офісу президента А.Єрмак все частіше робить публічні реверанси у бік Пекіна. Як-от, що "Китай повинен бути присутнім за столом перемовин про мир" (Ермак: Китай должен присутствовать за столом переговоров по «формуле мира») чи "бажання" України переорієнтуватися на економічне партнерство з КНР замість США.
Українське дно китайськими руками
Та для початку проведемо "аудит" стратегічних підприємств та галузей України, давно позначених китайською присутністю.
В 2019му державна китайська компанія China Oil and Food Corporation (COFCO) інвестувала 50 000 000 доларів США у портову інфраструктуру Маріуполя. В 2022му місто, після тривалої блоги та значних руйнувань, захопили росіяни. Сьогодні інфраструктура, яка не зазнала знищення, працює на країну-окупанта. Китай, тим часом, за всі роки великої війни не лише не обмежив морської співпраці з рф, але й збільшив її обсяги. постачань. Товарообіг між двома країнами сягнув рекордних 240 мільярдів доларів у 2023му.
Тож лише питання часу, коли порт Маріуполь долучиться до глобальної економічної ініціативи Пекіна "Один пояс, один шлях". Або ж об'єднання наземних та морських шляхів для якомога швидшого та дешевшого перевезення китайських товарів до Південно-Східної Азії, Африки та Європи.
Інші українські порти, що на Одещині, теж не залишилися без китайської уваги. В 2018му компанія China Harbour Engineering Company (CHEC) виграла тендер на проєкт з днопоглиблення в порту Чорноморськ. В січні того ж року завершила такі ж роботи в порту Південний. Обидва зараз є найбільшими портами України, а в довоєнний період через кожний щороку проходило від 15 до 30 мільйонів тонн вантажу. Передбачалося, що поглиблення дна в Південному збільшить експорт українського зерна на 15%. Цим планам перешкодило повномасштабне вторгнення рф.
"І що поганого?" - Напевне запитає хтось. - "Якщо китайці підвищили пропускну спроможність портів? Виконали контракт". Щодо Південного, то зробили це навіть за кілька місяців швидше, ніж планувалося.
Авжеж. Ось тільки в 2018му анексія Криму рф тривала вже четвертий рік, а китайські партнери України на офіційному рівні делікатно обминали цю тему. Так само й українські урядовці уникали запитувати, як китайські колеги оцінюють дії свого московського союзника щодо наших територій. Ті й інші демонстрували виняткове вміння не зауважувати слона в кімнаті.
Тим більше, коли йшлося про інвестиції, чималі - тогочасний віце-премєр Китаю Ма Кай у 2018му заявив про наміри його батьківщини вкласти в Україну сім мільярдів доларів. В Києві гостя зі Сходу приймали тепло (на фото - з нашим премєром В.Гройсманом). І ніхто навіть не згадував, що тим часом росіяни вже котрий рік хазяюють у Криму і ведуть гібридну війну на нашому Сході.
На міжнародне становище України такі заплющування очей на очевидні речі працювало з отакенним знаком мінус.
Його, натомість, добре бачили сторонні спостерігачі, як-от генерал у відставці армії США та колишній керівник Інституту вивчення війни Джек Кіні. Коментував китайське "освоєння" України для видання Atlantic Council: “Китай веде вельми агресивну економічну політику в Європі, зокрема, в Україні. Те, що настане потім, це геополітичний вплив, аби відтягти Україну від Заходу".
"Ще не вмерла Шрі-Ланки ні слава, ні воля?"
"Агресивна економічна політика" - це не лише стилістичний зворот генерала Кіні. Підтверджено практикою, поглинанням китайським капіталом стратегічних об'єктів в нестабільних країнах. Далі рукою подати до використання цих об'єктів не лише в комерційних цілях, у військових теж.
Класичним у цьому відношенні називають приклад шрі-ланкійського порту Хамбатота. В 2002 р. уряд Шрі-Ланки позичив у КНР понад мільярд доларів на будівництво сучасного нового порту, другим за величиною на південному узбережжі цієї острівної країн. Плюс стратегічне розташуванням поблизу жвавих судноплавних маршрутів в Індійському океані - все обіцяло прибутки та процвітання. Але щось пішло не так, і порт виявився нерентабельним. Уряд Шрі-Ланки китайську позику повернути не зміг.
Як умову стягнення боргу, Китай у 2017му домігся взяти Хамбатоту в оренду - терміном на 99 років! Одночасно активно інвестували в іншу інфрасктруктуру Шрі-Ланки - збудували аеропорт, низку електростанцій та хмарочосів у великих містах.
Вже тоді правозахисники побоювалися: все це працюватиме зовсім не на місцевих людей. Ба, більше - може стати основою для розміщення китайських військових баз. В серпні 2022го побоювання отримали перше підтвердження - в Хамбатоті на місяць пришвартувався корабель ВМС Китаю, який у минулому використовувався для відстеження супутників і ракет. Для загалу згодували інше - що це науково-дослідне судно, зупинилося для поповнення запасів (Chinese ship docks in Sri Lanka, alarming India and the West : NPR).
Шрі-Ланка сьогодні винна багатьом країнам, але від 10% до 12% боргу - саме Китаю. Про державний суверенітет острова можна говорити вельми умовно.
Африки та України лани широкополі
З чим пов'язана експансивність великого китайського бізнесу за кордоном? Однією з причин називають обмежені земельні ресурси КНР порівняно з кількістю неселення - п'ята частина від усіх жителів планети - , що їх китайські угіддя не можуть прогодувати. Лише менше половини всіх орних земель в КНР придатні для того, щоб займатися на них сільським господарством (The Commonalities and Differences between Chinese and U.S. Agriculture | Agricultural Policy Review)ю Тож у період з 2011 по 2020 рік Китай купив майже сім мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь по всьому світу. Для порівняння - фірми з Великої Британії придбали майже два мільйони гектарів, а японські та американські – менше мільйона гектарів (Why Does China Own So Much of Ukraine? | American Enterprise Institute - AEI).
Із згаданих 7 000 000 гектарів, майже половина, 3 000 000 - в Україні, їх взяли в оренду в нашої фірми KGS Agro терміном на 50 років. В українських ЗМІ тоді писали, що "така кількість землі може коштувати близько 2,6 мільярда доларів на рік" https://www.radiosvoboda.org/a/25114891.html. Орендаря, Синьцзянський виробничо-будівельний корпус, нагадаю, звинувачують у геноциді мусульман Китаю.
Про "підводні камені" цієї угоди ще в 2013 попереджував юрист Олександр Паліводський: "Китай розвиватиметься в напрямку експансії і наполегливо діятиме: буде ставати акціонером або купуватиме корпоративні права компаній, які займаються в Україні сільгоспвиробництвом" (Китаю потрібні українські чорноземи – DW – 25.09.2013).
Або ж схема, яку КНР вже випробували в африканських країнах. Подібна довготривала китайська оренда землі вилізла боком аграріям Танзанії. Агрохолдинг Pan Tanzania Agriculture Developments Ltd своїм господарюванням спричинився до фактичного знищення малого агробізнесу та виснаження багатьох гектарів орних земель в цій країні (A new wave of land grabs strikes Tanzania). На полях, зокрема, вирощували сою. Pan Tanzania "своєю, танзанійською" може вважатися радше номінально, бо щільно пов'язана з китайською корпорацією Chaoliang Group. Та, своєю чергою - з комуністичним урядом Китаю. В 2022му танзанійський уряд скоротив максиальний термін оренди землі іноземцями з 99 років до 33х.
Але китайські корпорації це, звичайно, не злякало - станом на сьогодні вони володіють 7% всього африканського континенту, завдяки довготривалій оренді або купують паї там, де це дозволено законодавством.
З приводу засилля китайського бізнесу в Україні не раз били на сполох аналітики - та не українські, іноземні. Вже згадувана Atlantic Council: "В 2017му китайська товарна біржа Bohai Commodity Exchange придбала "Український банк реконструкції та розвитку... В Одесі триповерхове консульство Китаю, найбільше там дипломатичне представництво, розташоване всього за два кілометри від національного університету імені Мечникова, провідного вищого навчального закладу міста. Тим часом, двотижневі пошуки китайсько-українського експерта не увінчалися успіхом. Професор міжнародних відносин, [дo якого звернувся Atlantic Council], відповів електронною поштою: "Виявляється, ніхто ніколи не досліджував українсько-китайські відносини".
Навряд, чи хоч трохи грунтовні такі дослідження взагалі проводилися в Україні.
"Чому Китай має настільки багато в Україні?", дивувалася в червні 2022го оглядачка The Wall Street Journal Елізабет Броу (Elisabeth Braw). Дійшла висновку, що "країни повинні бути обережними щодо дозволу продажу сільськогосподарських угідь ворожим державам" (Why Does China Own So Much of Ukraine? | American Enterprise Institute - AEI).
Наче у воду дивилася: в 2023му China Oil and Food Corporation, ті самі, що інвестували в Маріупольський порт, опинилася в списку 300 нелегальних трейдерів, які вивозили українське зерно (Ukrainian Grain Exported Through Tax-Avoiding ‘Shell Firms,’ Robbing Country of Wartime Revenue | OCCRP). Сумарно позбавивши український бюджет на 140 мільйонів доларів надходжень. На офіційному рівні не прозвучало претензій з приводу від українського уряду до Китаю.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: Шпалери на телефон, скачати безкоштовно картинки, фото і шпалери для телефону | mob.org, https://usm.media/, https://www.atlanticcouncil.org/
Comments