Пораючись у сільській хаті чи в міському помешканні, мимохіть згадую застороги, деякі з котрих знаю ще з дитинства. Трішки записала: може, комусь і згодяться. А вам відомі вони? Можливо, щось додасте? Їх же пребагато є. А скільки вже втрачено народної мудрости, чеснот, звичаїв!..
Ось моя десятка:
- З одягу дитини не робили ганчірок ні для кухні, ані для підлоги. Казали: аби дитину не мали за ганчірку.
- Особистий одяг не викидали: його спалювали, якщо негожий, або, підрихтувавши, віддавали бідним.
- Коли просиш насіння квітів, треба заплатити за нього бодай символічну ціну, кажучи при цьому: "Аби водились і в вас, і в нас".
- Повертаючи слоїк або иншу посудину з-під молока, обов’язково треба покласти в неї цілушку хліба із сіллю. Це – подяка корові.
- Голки та ножиці не тримали на відкритому місці і відкритими. Ножиці мають бути стулені, а голки запхнуті в котушки або в гольник.
- Коли важко знайти якусь річ, кажуть: "Чортику, чортику, пограйся, та й віддай!".
- На штопання шкарпеток іде багато нитки, тому варто одразу засиляти довгу.
- Гнилу городину не викидали у сміття. Її прикопували в садку або в городі. Це – добриво.
- Не віддавали й не позичали посуд порожнім. У нього обов’язково клали щось їстівне.
- В оселі не повинно бути кілька віників: це – до непорозумінь або й сварки в родині. Один віник – для кімнат, і один – для двору.
Любов Сердунич (Любов Сердунич)
Comentarios