Навіть через 10 вічностей, не якихось років, і де б не опинилися – їхні цінності не зміняться.
Червень 2023 р., південь США, супермаркет. З динаміків життєствердно порикує Фредді Меркюрі “We will, we will rock you!”, підбадьорює покупців веселіше витрачати свої кревні.
Потужне дитяче “хачюууу!!!” запросто “рокає” і гурт Queen, і все навколо. Біля полиць з солодощами (гидотними місцевими, в кожній – по 3-4 центнери лєгкоусвояємово цукру й хімії) голосить хлопчик років 6ти. Що батьки, пара за 30 – нєздєшніє, виказують також по центнеру косметики та “ювелірки” на ній.
Він: – Кать, может, купім, чтоб заткнулся?
Вона: – П***ди єму, а нє “купім”! Паарьот і сам заткньоцца.
Відходять.
Цвіточок жизні й справді невдовзі вимикається, понуро бреде наздоганяти тата з мамою. Ображено шморгає носом, очі в підлогу, бурчить “сукі, під***аси”. Зворушлива єдність поколінь, скрєпні лінгвістичні маркери.
Американська публіка, свідки сцени, демонструють мовчазне англоскансонське “фе”.
Червень 2013 р., південь України, набережна міста Судак. Ятка з морозивом, біля неї тєлєгєнтного віда молодий мушшіна – розстебнута на пузі сорочка, шорти, спущені на стегна до критично причинного рівня. На руці висить син дошкільного віку і канючить:
– Пап, ну ти ж, б***ть, абєщал! Шакаладнаєєєє!
– Малой, іді на ***! Нє куплю.
– Сука.
Публіка навколо не звертає уваги – звичайне “батьки і діти”. Теж мовчки, підбираю щелепу. Тато з рибьонком йдуть повз, і ні крики чайок, ні Йолка з гучномовців “но завтра в Баріспалє...” не спроможні заглушити родинної матючні обох.
Навіть через 10 вічностей, не якихось років, і де б не опинилися – їхні цінності не зміняться.
“Я рускій нє виучу только за то”. А Чорне море ще всміхнеться.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Comments