Все впирається в енергоносії і ще трохи – в Мінськ, залаштунковий договірняк. Що відбувається зараз навколо України – частинки великого цинічного пазлу, який по черзі складають Вашингтон і Москва.
Заручники цієї сатанинської гри – ми з вами. Повторюся, але маю великий сумнів, що з понеділка (чи раніше) нас чекає велика війна. Навряд.
Провокації та обстріли - так, вони продовжуватимуться, і про це ж каже командувач ООС О.Павлюк. Чи переростуть у повномасштабне вторгнення? Не думаю.
Зайду трохи здаля: ви не замислювалися, чому з порядку денного світових ЗМІ майже зникла тема канадських протестів? Їх, до речі, зараз душать, жорстоко, із застосуванням кінної поліції проти беззбройних мирних людей на вулиці. Розганяти ж Конвой Свободи, до речі, почали всього недавно, якийсь тиждень тому. Після того, як надійшла команда сюзерена з Білого дому васалові Трюдо: прикривай фестиваль вольниці в Оттаві, годі відволікати світ від завтра війни в Україні! Вірний, чи то пак, підневільний Джастін кинувся виконувати наказ.
"Ура", про Україну – і тільки про неї! – знову говорять на всіх широтах. "Війна вже-вже! Рятуйся, хто може!". "Ростов, прімі дєтєй Данбаса!". Тим часом, як Львів – працівників західних посольств з намоченими штанами в очікуванні орди.
В Трюдо з Джо, до речі, давня дружба – ще з тих часів, коли Байден щойно заступив на посаду. Тоді домовилися припинити будівництво спільного канадсько-американського нафтогону, проєкту, розпочатого ще за президента Трампа. Наслідки були сумними не лише для десятків тисяч працівників, які раптом стали безробітними. Звичайно, одразу подорожчали енергоносії, вслід за ними й усе решта. Не лише в Північній Америці, тенденція, одначе, поповзла собі по світу... Він одразу став дуже нестабільним.
Взагалі, з тими енергоносіями – делікатна історія, дуже чутлива і для США, і для рф з їхнім Північним потоком-2, який все не запустять, а хочеться! Всім причетним, не лише газпромівським пацанам. Але тут незручно впхалося українське питання: дозволити експлуатацію «потоку» зараз якось дуже некомільфо! Спробуй тоді збережи перед світом запльоване лице. З одного боку кажемо, що пуйло – скотина, якої світ не бачив, а другою рукою дозволяємо йому наварювати прибутки на газі?... Ні, так не годиться, треба щось вигадати, аби і вівці ситі, і кремлівський вовк приязно крутив хвостом. Як це зробити? Правильно, кинути вовкові кістку, дати, чого він хоче – поступливий Київ.
Щоб його таким зробити, всі засоби добрі. Не вдалося дотиснути на Мінськ щоденними істериками по всіх телеканалах "путін нападе надцятого, ой, ні – двадцятого!, ну тепер вже точно – завтра, щелепу даємо!", то пішла в хід важча артилерія – з вибухами на непідконтрольних територіях. Від яких, щоправда, дивовижно ніхто з цивільних не постраждав – принаймні, станом на момент написання цього тексту. Що влаштовували фейєрверки фахівці з триколорами на шевронах – до ворожки не ходи.
Що через лічені години після них виступив з брифінгом Байден з одвічною мантрою "тепер уже обов’язково нападе" – теж частинка все того ж диявольського пазлу. Який, вангую, далі складатиметься так: буде ще низка провокацій, дрібніших і більших. Можливо, й з сакральними жертвами на непідконтрольних територіях. Після чого телефон Зеленського набиратимуть західні, вибачте на слові, лідери, стурбовані по саму глибину. Будуть схиляти до непристойностей – імплементації Мінська. Зе, як чесна дівка, тобто президент з прицілом на другий термін, впиратиметься.
Тоді план "б", радикальніший: в Госдумі виступають пушиліно-пасічники з заплаканной донєцкой дєвчушкой на руках, всі просять дядю вову, щоб рятував. Пу підписує указ про визнання "днр-лнр" сувєрєнними рєспублікамі. Або й простіше, не морочить собі голови – вводить на Донбас іхтамнєтов для защіти насєлєнія.
Захід на це: перші тижні тупає ніжками, скликає беззубий радбез ООН, погрожує санкціями. Але від тих, які запровадить насправді, пуйло навіть не почухається. Ще через тиждень-другий буде, як з Чечнею – багато галасу під час військової операції, й ні звука – потім. Хтось на Заході хоч раз піднімав тему Чечні протягом минулих 10 років? Та ото ж.
Відтак у Вашингтоні, Брюсселі та інших столицях світової демократії зітхнуть полегшено: українське питання, нарешті, вирішене. Не так, як хотіли б і як належало б, негарно якось вийшло... Зате газ – наш, дайош ПП-2! Київ, ну, ще Варшава, можуть собі рипатися з обуреннями, але їх, як і раніше, ніхто не слухатиме.
...А пригадуєте? “Наш промишлєнний регіон всю страну корміт, а століца жіруєт!”, “язик наш прітєсняют!”, “нє будут со своєво схрона діктовать, как нам жіть!”. Ні, це не традиційні деенерівські гасла, зараз про ті, що були озвучені іншими сепаратистами і 84 роки тому – судетськими німцями в Чехословаччині. Але майже такими ж словами. Перед тим: вимога з сусідньої Німеччини “особово статуса”, або ж автономії Судетам. З наступною чергою провокацій вздовж кордону – достоту як зараз на Донбасі.
Бо нічого нового справжні фашисти вигадувати не вміють. І ті, хто їм підіграють - також.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://tass.ru/, https://www.svoboda.org/
コメント