Насправді вбивають не кулі, а атмосфера ненависті, яка передувала. В поєднанні з непрофесійними діями безпекових служб сценарій не раз ставав фатальним. Історичний і не тільки розбір польотів по гарячих слідах замаху на Д.Трампа, фаворита президентських перегонів-2024 в США.
Запитання до безпеки
Вже наступного дня , 14го липня, сенатор-республіканець Рубен Гальєго звернувся із офіційним запитом до Конгресу та директорки Секретної служби США Кімберлі Чітл. Відомої, серед іншого, своєю давньою лояльністю до чинної адміністрації Байдена. Зокрема, сенатор поцікавився:
“Чи зверталася кампанія Трампа за додатковим захистом або ресурсами для цієї події? [мітингу в Батлері, Пенсильванія]. Якщо так, чи було відмовлено в цих ресурсах і чому?
Чи вимагала Секретна служба, окрема від передвиборчої команди президента Трампа, додаткових ресурсів?
Хто затвердив безпековий план для цієї події?
Чи була проведена належна оцінка загрози сусідніх будівель?
Чи турбували охорону учасники заходу? Якщо так, то як вирішувалися будь-які проблеми перед спробою вбивства?
Чи були збої в протоколі, які дозволили стрілянину? Якщо ні, то як ледь не вбили президента Трампа? Одного з шести нинішніх чи колишніх президентів і нинішнього основного кандидата в президенти, і що потрібно змінити?
Чи перегляне Секретна служба свою відмову щодо захисту кандидата в президенти Роберта Ф. Кеннеді-молодшого?” (Теж убитого терористом в червні 1968го – ред) .
Формальна, хоч і дуже часткова відповідь від директорки Чітл вже надійшла, однак після неї виникло ще більше запитань. Кімберлі повідомила, що безпекові заходи агітаційної кампанії кандидата Трампа готувалися більше року, і “змін до них не очікувалося”. Чому, якщо відомо, що криміногенна ситуація в країні загалом погіршилася? А також численні випадки соціально-політичної нестабільності, як-от постійні “акції протесту” студентів американських вишів “за звільнення Гази?”.
Пані Чітл також пообіцяла, що її служба вживе всіх заходів, аби “подібне не повторилося” і “працює над тим, щоб зрозуміти, як сталося 13 липня”. Отже, розуміння все ще нема?... Як відсутня і впевненість у фаховості покликаних відповідати за безпеку перших осіб країни. Дональд Трамп, нагадаю – 45й президент США.
Тим часом,
Похмура cтатистика
Стверджує, що вбивства очільників США відбуваються “традиційно”. За 100 років після 1865го було вбито чотирьох президентів Сполучених Штатів — Авраама Лінкольна, Джеймса А. Гарфілда, Вільяма Мак-Кінлі та Джона Ф. Кеннеді. Протягом цього ж періоду було здійснено ще три замахи на життя президента, обраного президента та кандидата в президенти.
Цим спробам убити зовсім мало бракувало, щоб стати успішними. Йдеться про замахи на Теодора Рузвельта під час кампанії в жовтні 1912 року; на обраного президента Франкліна Делано Рузвельта під час візиту в Маямі 15 лютого 1933 р.; і про президента Гаррі С. Трумена 1 листопада 1950 року, коли на його тимчасову резиденцію Блер Хаус напали пуерториканські націоналісти (https://www.archives.gov/research/jfk/warren-commission-report/chapter-8.html).
Четвертий замах, на президента Рональда Рейгана, стався у Вашингтоні 31 березня 1981го року. Нападник влучив двома пострілами, Рейгана встигли врятувати в лікарні.
Кожен п’ятий президент, починаючи з 1865 року, був убитий; сталися замахи на життя кожного третього. 13 липня 2024го цей список поповнив Дональд Трамп.
Убивці, штрихи до портретів
Виконавців, успішних і не дуже, поєднують такі риси як замкнутість, сіра непомітність, відсутність популярності серед однолітків. Також діагнози розладу психіки та особиста неприязнь до "свого об’єкта".
У випадку 20річного Томаса Крукса, вбитого силовиками одразу ж після його пострілів у Трампа 13 липня, дещо з переліченого підтверджується. Відлюдько, в школі цькували, друзів майже не мав.
Круксові приготування до замаху відбувалися на очах у всіх, в т.ч. поліції, яка ігнорувала попередження, що хлопець з рушницею дряпається на дах. Ба, більше – ось слова снайпера Джонатана Вілліса:
“Хочу повідомити, що мав убивцю в своєму полі зору протягом трьох хвилин, але директорка служби охорони (згадана вище Кімберлі Чітл - Л.П.) заборонила мені його знищити. Мені не дозволили ліквідувати вбивцю перед тим, як він вистрелив в президента Трампа".
Джонатана, на всяк випадок, з роботи вже звільнили. А Кімберлі Чітл продовжує залишатися на своїй посаді. Чому не навпаки?
Щодо вбивці, то попередній вердикт ФБР, як і раніше в подібних випадках – діяв самостійно, “приватна ініціатива” окремого неадеквата. Підозрілих контактів не встановлено, чи хтось його підмовив, у мерця не спитаєш. Кінці у воду.
Подібно свого часу було з Лі Гарві Освальдом, убивцею Кеннеді. Секретні файли щодо цієї справи Трамп, до речі, обіцяв оприлюднити, якщо його оберуть.
Одинаком-шизофреніком визнали і Джона Гінклі, який стріляв у Рейгана. Мав пунктика на голівудській акторці Джоді Фостер, набридав їй листами, переслідував. Вирішив: коли прославиться, вона його покохає. Прославитись найкраще, на його думку, ще коли вбити президента, тоді Дж. Картера. Та саме обрали Рейгана.
Про домагання Гінклі до Фостер дізналися правоохоронці, шукали його. Не надто ретально, бо знайшли допіру на місці злочину, коли вистрелив у президента. Далі Джона визнали психічно хворим, лікувався у відповідних закритих закладах. На волю вийшов у 2016му.
Тенденція, одначе, простежується від замаху до замаху: невдаха по життю, убивця-одинак, якимось дивом примудряється обвести навколо пальця озброєних до зубів і вишколених охоронців-“термінаторів”. Жодної групи зацікавлених, яка може стояти за убивцею, експерти, силовики тощо не спостерегли, і відтак ця версія активно просувається в підконтрольних ЗМІ. Тобто, їхній більшості.
Мало хто згадує, натомість, про протокол, розроблений ще ексдиректором ФБР Е.Гувером. Зареєстровані користувачі зброї, зауважені у висловленні агресивних намірів та дивній поведінці, мають перебувати в полі зору спецслужб як підозрілі й потенційно небезпечні. Після убивства Дж.Кеннеді таких "беруть на олівець" – заводять досьє, вносять до бази даних тощо. З метою ізолювати, коли в радіусі пострілу з ймовірним зловмисником опиниться політик. Та замість ізоляції маємо, що маємо. Запитання “чи вчаться спецслужби США на власних помилках?” можна вважати риторичним.
Задля справедливості, є в протоколі Гувера і такий абзац: "Абсолютна безпека непрактична і неможлива. Підхід до повної безпеки вимагав би, щоб президент діяв у певному вакуумі, ізольовано від широкої громадськості та за неприступними бар’єрами. Його подорож в цьому випадку буде таємною; його публічні виступи відбуватимуться за куленепробивним склом.
Більш практичний підхід вимагає компромісу. Будь-які подорожі, будь-які контакти з громадськістю пов’язані з прорахованим ризиком з боку президента та людей, відповідальних за його захист” (https://www.archives.gov/research/jfk/warren-commission-report/chapter-8.html).
Жоден протокол, щоправда, неспроможний захистити чи передбачити прояви агресії в атмосфері тотальної ненависті й розколу суспільства, розпалюваних роками. Як це сталося в Америці надцятих-двадцятих цього сторіччя. Перелічувати численні епізоди озвученого хейту до Д. Трампа і республіканців США – справа довга й невдячна. Серед патентованих анти-трампістів, що постійно поширюють про нього ненависницькі наративи, не бракує не лише провідних демократів. До таких належать і зірки Голівуду, чий вплив на маси беззаперечний. У списку топ-50 – Джордж Клуні, Меріл Стріп, Алек Болдуїн, Річард Гір, Джессіка Честейн, Мадонна та інші.
Втім, навіть їхній лексиці далеко до перфоменсу артистки-комедіантки Кеті Гріффін з бутафорською відрізаною і скриваввленою головою Трампа (на фото вище). Номер було виконано ще в 2017му, за його президентства. Видовище викликало відразу навіть у опонентів-"демократів".
Однак, вже незабаром було проголошено “мистецьким актом” і “проявом свободи слова”. Яким би не був, навіть, коли закликає до вбивства.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: Evan Vucci/AP), https://www.washingtonpost.com/,https://rubengallego.house.gov/ https://ew.com/news
Comments