Колись ця фраза гріла і тішила.
З кінця 2013 ця фраза означала надію та позитив. Україна зазвучала в світі, світ знайшов її на своїй мапі і запхав туди шпильку з прапорцем. Навіть аеропорти почали писати "Kyiv”, а не "Kiev"… Серце раділо та розривалось…
Потім пішли підсвітки мостів, будинків та памʼятників, носіння прапора довжиною в сотню метрів, жовто-блакитні кольори всюди -на обличчях, в одязі, прапорці на автівках, балконах, навіть в котлеті по-київськи в ресторані послиці України в серці Америки, який маркетинговий хід…але це зовсім інша історія.
Фото на фоні прапора України, фото з прапором в руках чи на плечі, фото рубенсівських форм голого тіла, що співає реп, але ж прапор замість простирадла…це теж окрема тема."Слава Україні!" стало посвідченням глибокого розуміння України та патріотизму, навіть якщо воно вийшло з брехливого рота створіння, котрому Україна зовсім не в серці, а в інших ділянках тіла.
Зараз взагалі вакханалія дешевого популізму, кожний політик має щось сказати, не зробити, а власне сказати про свою любов/підтримку/симпатію до України, ну щоб бути "в тренді". Робити нічого не треба, це нікого не хвилює, а от сказати, та ще й з трибуни, та ще й при відповідній аудиторії - це святе.
А потім зайти в свій яйцеподібний офіс і підписати кілька паперів… а потім ще кілька законів проігнорувати, і ще кілька паперів НЕ підписати - і вуаля, сказав те, що треба масам, маси задоволені, а зробив те, що треба йому. Чи не тільки йому.
"Я Україну підтримую, аякже, цілим лівим мізинцем. Але обома руками я захищаю її ворога, це політика, сорі…".
На кінець третього року великої війни слово "підтримка України" має вже зовсім інше значення. Слова слова, “parole parole” вже не працюють.
Треба дії, і не так для України, а щодо її ворога.
Світ мав би розвернутися в інший бік, не радити і вказувати Україні, як воювати, які накази виконувати і куди і як стріляти, не критикувати плани ведення війни і не тільки співати "славу героям»".
Світ мав би ліквідувати джерело зла, смертей і знищення України. Світ мав би зосередитись на кривавому диктаторі і його скаженому "насєлєнію". Мав би…. Але щось зі світом не так.
Злочинця треба нейтралізувати, зупинити, одягнути кайданки , судити і виконати над ним вирок ,судовий чи народний. А не сварити жертву за її коротку спідничку.
Колись я описала таку алегорію в якомусь етері, і тепер вона мені часто сниться, візуалізувала собі на біду:
Жінка біжить вздовж флоридського каналу, рух - то життя… Раптом її за ногу хапає крокодил, що причаївся в багнюці. Невеликий, миршавий, але зуби ще є. Жінка на землі, пручається, кричить, але сили не рівні. Збіглися люди, обступили рептилію з жіночою ногою в пащеці - і почали "підтримувати" нещасну.
- Принесіть хтось води…
- Підкладіть жінці щось під голову, бо їй незручно…
- Прикрийте від сонця, жарко ж їй…
- А ви, жіночко, не тіпайтеся, спокійно лежіть, навіщо його нервувати, бо ще гірше буде…
- Включіть хтось музику, це заспокоїть жертву…
- А дивіться, яка в нього шкіра, якраз як на моїй сумочці…
- Пані, не кричіть, ми тут знімаємо…. Скажіть краще про свої відчуття, це ж так цікаво…
- Ну і що, і без ноги можна жити….
- Та не кажіть, навіть без двох можна…
- О, швидка приїхала, нарешті, крапельницю поставлять, бо фізрозчин замінить кров, що витекла…а ще глюкозу, не забудьте…
- Ні, ні, для тваринки треба викликати службу контролю за звірятами, інакше це буде негуманно, він же не винен, він же крокодил…
- Жіночко, ну дійсно, от треба вам було тут джогінгом займатись? Не щоб у спортзал піти, то самі винні…
- Ось і лікар каже: доїсть одну ногу, потім другу, і точно вас випустить з пащі! Бо наїсться, а ми все гарно зашиємо і будете як нова. Люди вам на протези скинуться, вірте в краще майбутнє!
Що не кажіть, але саме так зараз "підтримують" і Україну.
А крокодил - в "червоній книзі". Обʼєднує болота, санітарить свої джунглі, мисливцям щодо нього спеціальні накази дають - не стріляти, він же всім потрібен. Для розплоду. Бо ж ослів та гієн він не їсть, домовились.
А слона ми самі в клітку посадимо, бо ще нам тут біди наробить, потопче нещасну рептилію, а вона ж не винна, це життя.
Оксана Давида (Oksana Davyda), США
Comments