Як недавні візити до Києва достойних пань Нуланд і Пелосі, а до Львова - пані Джолі, допомагають нашим хлопцям на передовій? Взагалі у війні?
Україна - модний напрямок. Без неї просто життя нема міжнародним зіркам. Останні вісім років, щоправда, те життя якось у них було. Ще й без жодної хоч трохи помітної до нас цікавості. Та ба, часи змінилися - хто в нас тільки не побував за минулих два місяці війни!
Вважайте мене бабою Ягою, яка проти, коли весь світ - за, але мені важко зрозуміти замилування мережі суто піарним туризмом до України політичних і голівудської селебрітіз. Приїхали, пофоткалися, роздали автографи, наші пораділи, а гості поїхали назад. Ну, і?...
Солідарність з нашою країною, захоплення мужністю її громадян - це, звичайно, класно, дякуємо. Але, даруйте за цинізм, джавеліни - таки краще і класніше. А важка зброя, яка ось-ось доїде, та наразі чомусь ще ні - то взагалі бомба. В хорошому розумінні слова.
До речі, Анджеліна - посол доброї волі ООН. Тієї самої організації, чий шеф Гуттереш недавно безнадійно говорив з путіним про звільнення заручників у Маріуполі. Чи посол Джолі щось згадувала у Львові про нашу гуманітарну катастрофу? Виправте мене, якщо помиляюся.
І вже годі зрозуміти, чому народ так слиноточить на київський вояж спікерки американського Конгресу Ненсі Пелосі. Тієї самої мастодонтки американських "демократів", якій "завдячуємо" вакханалією навколо підрахунку голосів на минулих президентських виборах у США. І "програшем" Трампа, що стало отакезним заохоченням пуйла розпочати війну проти України.
Це також Ненсі заслуга у зволіканнях Вашингтона надати нам допомогу і цих 2 (два!) місяці чекань невідомо, чого. Не забудьте про половинчату Байденівську риторику і хронічні тупцювання на місці, поки росія розперезувалася на нашій землі все більше. Поки волали до неба трагедії Бучі, Гостомеля,Ірпеня, Маріуполя, Харкова... Стікали кров'ю і продовжують обстрілювані українські міста.
Але наші люди просто несамовито люблять зовнішні ефекти і увагу зірок. Останнім в Україні раптом стало, ніби медом намащено - до нас за сплахами фотокамер їдуть усі, кому не ліньки. В Америці теж добре розуміють романтичний характер українців. "Вау, Сама приїхала! Та ти шо?! А мені знимку підписала, ага!".
Всім добре. Чи таки справді всім?
Людмила Пустельник, Global Village Home
Війна таки потрібна. І таки подякуємо пуйлу. По-перше, за науку, яка ще досить далека до завершення. Хочеться сподіватися, що з наближенням до "випускних екзаменів", українці таки порозумнішають і заслуговуватимуть на атестат зрілості.
По-друге, подякуємо тому ж пуйлу за те, що Україна стала, нарешті, відомою у всьому світі. Бо ж українці за пару тисячоліть свого існування зробити цього у пристойному обсязі самостійно так і не змогли.
І по-третє, подякуємо пуйлу за його "сміливість" у розв'язуванні війни, яка назрівала щонайменше років двадцять і виросла у величезну злоякісну пухлину. Давно прийшов час різати, а українці, наче уві сні, і не збиралися щось міняти у своєму ставленні до споконвічного ворога. Буденно вели з ним бізнеси, включаючи постачання зброї до кацапстану, сотнями тисяч їздили на…